Розвиток медичної освіти на західноукраїнських землях (друга половина ХVIII – 30-ті роки XX ст.)

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

 

КЛОС ЛІЛІЯ ЄВГЕНІВНА

 

УДК [377. 5: 61+378. 1: 61] (477. 8)

 

 

13. 00. 04 – теорія і методика професійної освіти

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

 

Київ – 2002

 

Актуальність та доцільність дослідження. Iсторія розвитку школи, освіти і педагогічної думки – важливе джерело розбудови національної системи освіти в Україні, оновлення її змісту та структури, об'єктивного висвітлення внеску культурно-освітніх діячів у процес українського відродження. Зокрема, це стосується західноукраїнських земель, де в кінці ХІХ – першій половині ХХ ст. активно розроблялися засади українського шкільництва. Однією з цікавих і малодосліджених сторінок історії професійної педагогіки того періоду є розвиток медичної освіти. Свідченням всезростаючої ролі педагогічної науки у підготовцi висококваліфікованих спеціалістів у різних галузях, у тому числі в медицині, стало включення загальної педагогіки і педагогічних спецкурсів до базового компонента змісту вищої медичної освіти.

Окремі аспекти становлення закладів медичної освіти у XVIII-XIX ст. на західноукраїнських землях висвітлювалися в працях польських істориків Я. Кохановського, Л. Фінкеля, С. Стажинського та ін., істориків медицини Л. Гонсьоровського, Я. Лукашевича, В. Шумовського. Питанням розвитку медичної освіти придiляли значну увагу представники української лікарської громадськості – члени професійних об’єднань медиків у Галичині: Є. Озаркевич, Т. Бурачинський, М. Музика, М. Панчишин. У радянські роки цi проблеми вивчали С. Верхратський, Б. Криштопа, І. Шапіро. Цікавий фактичний матеріал з історії середньої медичної освіти на західноукраїнських землях до 1939 р. представлений в роботах О. Рузанова, М. Шегедин, з історії фармації – Н. Бенюх.

Вивчали цю широку проблему сучасні дослідники історії розвитку школи, освіти і педагогічної думки в Україні та за кордоном, зокрема, В. В. Сагарда, Б. М. Ступарик, В. П. Кравець, А. В. Вихрущ. Дидактичнi аспекти діяльності закладів професійної освiти рiзних типiв в Україні та за її межами розглядалися О. В. Аніщенко, М. М. Барною, Д. Д. Герцюком, І. Є. Курляк, Д. I. Пенішкевич, І. М. Петрюк, С. Р. Чуйком та ін. Але на сьогоднішній день практично не існує жодного цілісного, комплексного дослідження з історії професійної освіти, яке б висвітлювало становлення і розвиток медичної освіти, науки і практики на західноукраїнських землях у другій половині XVIII ст. – 30-их роках ХХ ст. Усе це і зумовило вибір теми дослідження: “Розвиток медичної освіти на західноукраїнських землях (друга половина XVIII – 30-ті роки ХХ ст.) ”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося згідно з тематичним планом науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Львівського національного університету ім. І. Франка при розробці теми “Дослідження історії школи, освіти, виховання, педагогічної думки в Україні” (наказ ректора Львівського державного університету імені Івана Франка № Н-492 від 20. 08. 1999 р.).

Об'єкт дослідження: історія розвитку професійної освіти на західноукраїнських землях у XVIII – XX ст.

Предмет дослідження: становлення і розвиток системи медичної освіти, змісту, форм i методiв професійної підготовки медичних працiвникiв на західноукраїнських землях у другій половині XVIII – 30-их роках XX ст.

Мета дослідження: відтворити й проаналізувати історію виникнення та розвитку навчальних закладів медичного профілю на західноукраїнських землях; розкрити зміст, форми, методи і засоби професійної підготовки медичних працівників різного рівня; виявити провiдні тенденції у розвитку медичної освіти, зокрема української, наприкінці XVIII – в 30-их роках XХ столiття.

Концептуальнi iдеї. Становлення системи медичної освіти на західноукраїнських землях досліджувалося на основі проблемно-хронологічного підходу у контексті розвитку європейської медичної науки і практики. При цьому нами враховувалася специфіка формування нормативно-правової бази розвитку медичних установ у різних регіонах західноукраїнських земель. Дослідження спрямовувалося на відтворення цілісної картини становлення і розвитку системи закладів медичної освіти, передусім на виявлення динаміки формування змісту підготовки медичних працівників різного рівня.

Упродовж усього дослідження його стрижневою ідеєю було висвітлення боротьби українського народу за рідномовну медичну освіту. Тому в роботі значна увага приділена ролі національних лікарських товариств у підвищенні рівня санітарно-гігієнічної культури та медичних знань українського народу, у відкритті філантропійних закладів для надання допомоги неімущим прошаркам населення, у здійсненні профілактики захворювань, популяризації здорового способу життя, особливо серед дітей та молоді.

Об'єкт, предмет і мета зумовили такі завдання дослідження:

1) проаналізувати історичний процес становлення і розвитку лікарської допомоги населенню, медичної науки і освіти в Європі з часів пізнього Середньовіччя до середини XVIII ст., встановити провiднi тенденції цього процесу;

2) виявити головні чинники, що детермінували розвиток медичної освіти, і виділити основні періоди процесу становлення і розвитку медичної освіти на західноукраїнських землях наприкінці XVIII – 30-их роках ХХ ст. ;

3) розкрити особливості формування змісту, форми, методи і засоби фахової підготовки медичних працівників нижчого та середнього рівнів у досліджуваний період; відтворити дидактичну систему вищої медичної освіти в регіоні;

4) висвітлити роль української інтелігенції та релігійних організацій у створенні системи лікувальних закладів для населення;

5) оцінити прогресивні надбання, які