Розвиток медичної освіти на західноукраїнських землях (друга половина ХVIII – 30-ті роки XX ст.)

Практичне значення дослідження складають обгрунтовані положення і висновки щодо творчого використання в нових соцiально-економiчних та полiтичних умовах педагогічного досвіду пiдготовки медичних кадрiв рiзного рiвня, що здiйснювалася в медичному колегiумi, на медичних факультетах Львiвського унiверситету iменi Франца I (згодом iменi Яна Казимира), а також Українського таємного університету.

Результати наукового пошуку сприятимуть подальшому реформуванню системи національної медичної освіти, можуть бути використані у розробці спецкурсів (із медичної педагогіки, соціальної педагогіки, соціальної роботи, історії педагогіки України та історії розвитку фахового шкільництва Західної України), у створенні нових громадських організацій соціально-медичного спрямування, філантропійних лікувальних установ. Вони сприятимуть розширенню змісту діяльності сучасних лікарських товариств, а також вдосконаленню педагогічних аспектів діяльності фахівців у галузі сімейної медицини, шкільної гігієни та превентивної педагогіки, зокрема, профілактики адиктивної поведінки в молодіжному середовищі. Матеріали дослідження були частково використані під час розробки методичних рекомендацій з навчальних курсів “Основи соціальної педагогіки” та “Iсторія соціальної роботи”.

Результати дослідження впроваджені у навчально-виховний процес Львівського медичного училища підготовки та підвищення кваліфікації молодших медичних і фармацевтичних спеціалістів (акт про впровадження №01-5/8 від 31. 01. 2002 р.), Львівського державного медичного коледжу ім. Андрея Крупинського (акт №152 від 11. 02. 2002 р.), університету “Львівський Ставропігіон” (акт №013 від 11. 03. 2002 р.).

Особистий внесок автора полягає в комплексному дослідженні процесу розвитку медичної освіти різного рівня на західноукраїнських землях у другій половині XVIII – 30-их роках XX ст., висвітленні ряду історичних фактів, пов'язаних з діяльністю Українського лікарського товариства, Українського гігієнічного товариства, Українського таємного університету як осередків української медичної освіти, обгрунтуванні шляхів творчого застосування прогресивних ідей, котрі можуть використовуватися в сучасних умовах підготовки медичних кадрів і сприятимуть відродженню традицій меценатства в процесі надання медичної допомоги населенню. Ідеї та розробки співавторів (М. М. Барни, Г. С. Дегтярьової, Є. С. Клоса, І. Є. Курляк, С. Б. Лаби), з якими опубліковані наукові праці, у дисертації не використовувалися.

Вірогідність результатiв дослiдження забезпечується методологічним обгрунтуванням вихідних положень наукового пошуку, застосуванням методів, адекватних об’єкту, предмету, меті і завданням дослідження, ретроспективним логіко-системним аналізом багатьох архівних джерел, нормативних актів, історичних, педагогічних і медичних теоретичних праць.

На захист виносяться: періодизація процесу становлення і розвитку медичної освіти; структура системи медичної освіти за часів Австро-Угорщини та Польщі; положення щодо змісту, форм і методів професійної підготовки медичних працівників середнього та вищого рівнів; характеристика соціально-педагогічної і науково-методичної діяльності українських лікарських товариств.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження були використані в доповідях на міжнародних конференціях: “Діалог культур: Україна у світовому контексті” (Львів, 1996) ; “Едукація молодого покоління поляків та українців у контексті європейської інтеграції: проблеми та перспективи” (Люблін, Польща, 1996) ; “Університетська освіта вчителів і психопедагогічні фактори розвитку учня” (Люблін, Польща, 1997) ; “Можливості і труднощі едукаційних реформ у вищій школі” (Люблін, Польща, 1998) ; українсько-канадській науково-практичній конференції “Реформування соціальних служб в Україні: cучасний стан та перспективи” (Львів, 2002) ; науково-практичній конференції “Демократичні цінності українського виховання” (Львів, 1997) ; звітній науковій конференції Львівського державного університету ім. І. Франка за 1997 р. (Львів, 1998) ; на науково-методичних семінарах кафедри педагогіки Львівського національного університету ім. Івана Франка (протоколи: №7 від 6 березня 2000 р., №7 від 6 березня 2001 р., №8 від 3 квітня 2001 р., №2 від 2 жовтня 2001 р.).

Публікації. Результати дослідження опубліковані в 12 наукових працях, з них 4 написано без співавторів, у тому числі: 6 статей у провідних наукових фахових виданнях, 2 статті у збірниках наукових праць та журналах, 3 статті у збірниках матеріалів міжнародних конференцій, 1 брошура з тематичним планом, програмою та методичними рекомендаціями. Загальний обсяг особистого внеску – 2, 4 авт. арк.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (372 найменування, із них 42 – іноземними мовами, 104 архівні матеріали), 22 додатків на 42 сторінках, із яких 5 рисунків (на 9 сторінках), 4 діаграми (на 4 сторінках), 16 таблиць (на 24 сторінках). Загальний обсяг дисертації – 278 сторінок (основна частина – 200 сторінок). У тексті основної частини міститься 1 таблиця (на 1 сторінці) і 7 рисунків (на 7 сторінках).

 

 

У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження, його зв’язок із науковими програмами, викладено наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, розкрито джерельну базу, обгрунтовано хронологічні межі дослідження, наведено дані про апробацію, впровадження і публікацію результатів дослідження.

У першому розділі – “Становлення медичної науки, практики та освіти на західноукраїнських землях до 2-ої половини XVIII століття” – викладено результати історико-педагогічного аналізу основних здобутків у європейській медичній науці та практиці (з часів пізнього Середньовіччя до другої половини XVIII ст.).