Розвиток медичної освіти на західноукраїнських землях (друга половина ХVIII – 30-ті роки XX ст.)

6) розробити рекомендації щодо практичного використання прогресивних iдей розвитку медичної освiти на захiдноукраїнських землях наприкінці XVIII – 30-их роках XX ст. у професійній підготовці лікарів, соціальних педагогів, соціальних працівників, викладачів медичних навчальних закладiв різних рівнiв акредитацiї.

Методологiчною основою дослiдження є теорiя пiзнання, теоретичнi положення про зв’язок iсторiї iз сьогоденням, доцiльнiсть творчого використання історичної спадщини у сучаснiй освiтнiй практицi. Дослiдження грунтується на принципах науковостi, цiлicностi, об’єктивностi, соцiальної зумовленостi, культуровiдповiдностi, взаємозв’язку та взаємодiї об’єктивного i суб’єктивного, традицiйного та iнновацiйного, нацiонального та загального.

Теоретичну базу дослідження становлять матеріали з історії та історії медицини (Л. Фінкель, Я. Кохановський, Л. Гонсьоровський, В. Шумовський та ін.), з історії медичної освіти (С. Верхратський, Б. Криштопа, С. Якушевський, М. Шегедин, Н. Бенюх), з історії розвитку школи і педагогічної думки в Україні (Б. М. Ступарик, В. П. Кравець, А. В. Вихрущ), з різних аспектів професійної педагогіки (О. В. Аніщенко, Д. Д. Герцюк, І. Є. Курляк, Д. I. Пенішкевич, І. М. Петрюк, Я. В. Цехмістер), національної культури (М. А. Семчишин), діаспорні наукові, довідкові та мемуарні видання (Р. Осінчук, В. Плющ, П. Пундій, В. Мудрий).

Хронологічні межі дослідження охоплюють період від другої половини XVIII ст. до 1939 р. Нижня межа історико-педагогічного пошуку визначається формуванням нормативно-правової бази медико-санітарної служби Австрії, яка в останній чверті XVIII ст. поширилася на західноукраїнські території. Верхня хронологічна межа пов’язана з тимчасовим припиненням діяльності всіх медичних навчальних закладів на західноукраїнських землях, зумовленим зміною політичного устрою внаслідок їх включення до складу УРСР.

Основні методи дослідження: бібліографічний метод вивчення архівних, бібліотечних і музейних каталогів, фондів, описів та бібліографічних видань; конкретно-пошукові методи відбору, класифікації та систематизації джерел з історії, педагогіки, медицини, культурології з метою виявлення опорної джерельної бази й об’єктивних даних, які стосуються діяльності українських, польських, німецьких та інших навчальних закладів медичного спрямування різних типів і рівнів, функціонування систем охорони здоров’я та організації лікарської допомоги населенню, діяльності українських лікарських товариств та найвідоміших тогочасних фахівців у галузі медицини; хронологічний метод, що дозволив проаналізувати особливості становлення і розвитку фахової освіти медичних працівників у різні історичні періоди; предметно-цільовий аналіз змісту фахових періодичних видань кінця XIX – початку XX ст. ; контент-аналіз архівних документів і матеріалів, документації органів управління медичною освітою та охороною здоров’я; історико-педагогічний, порівняльний та статистичний аналіз, синтез і узагальнення одержаного матеріалу для дослідження еволюції дидактичної системи та змісту медичної освіти, встановлення загальних особливостей та регіональної специфіки в розвитку теорії та практики медичної освіти, для розуміння динаміки формування нормативно-правової бази в галузі медичної освіти та охорони здоров’я; вивчення документації (навчальних планів, програм, підручників, посібників, розкладів занять) з метою виявлення особливостей дидактичних систем різнотипних закладів медичної освіти.

Дослiдження здiйснювалося протягом 1996-2001 рр. у кiлька етапiв. На першому етапi (1996-1999 рр.) – проведено попереднiй аналiз стану дослiдженостi проблеми; визначено мету, предмет, об’єкт дослiдження i розроблено його структуру. На другому етапi (1999-2000 рр.) – продовжено науковий пошук, здійснено аналіз, класифікацію, систематизацiю різних джерел вiдповiдно до розділів дисертацiї. На третьому етапi (2000-2001 рр.) – здійснено пiдсумковий аналiз архівних документів, систематизацiю та узагальнення усього дослідницького матеріалу, сформульовано загальні висновки, написано автореферат.

Джерельну базу дослідження становлять фонди архівів України: Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ф. 342) ; Центрального державного історичного архіву у Львові – фф. 146, 165, 302, 310, 567, 639, 668, 725; Державного архіву Львівської області – фф. 1, 26; Державного архіву Івано-Франківської області – фф. 6, 551, 576, 590; Державного архіву Чернівецької області – ф. 3. Досліджувалися також фонди таких бібліотек: Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, Національної парламентської бібліотеки України (відділ рідкісної книги), Державної наукової медичної бібліотеки, наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України в м. Львові, наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І. Франка, Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки, Львівської обласної наукової медичної бібліотеки, Івано-Франківської обласної медичної бібліотеки, Івано-Франківської обласної наукової бібліотеки, Тернопільської обласної наукової бібліотеки, бібліотеки Музею Галицької медицини ім. М. Панчишина у Львові. У процесі дослідження було використано тогочаснi медичнi перiодичнi видання: “Збірник математично-природописно-лікарської секції Наукового товариства ім. Шевченка”, “Здоровлє”, “Лікарський Вісник”, “Зеркало”, суспільно-політичні часописи – “Діло”, “Студентський Прапор”; звіти, статути діяльності громадських професійних товариств; хроніки, програми діяльності медичного факультету Львівського університету, навчальні плани, програми, підручники; монографії, дисертації, автореферати, сучасну iсторичну та науково-педагогічну періодику, діаспорні наукові та мемуарні видання, збірники наукових праць, довідково-бібліографічну літературу, статистичні дані.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше відтворено структуру системи медичної освіти й охорони здоров’я у Галичині за часів Австро-Угорщини та Польщі; доповнено відомості про науковий, просвітницький, видавничий, профілактичний, лікувальний та інші аспекти діяльності українських лікарських товариств на західноукраїнських землях; уточнено відомості про професійну та наукову діяльність видатних українських лікарів того часу; поглиблено наукові знання про дидактичну систему і професорсько-викладацький склад вищих закладів медичної освіти, які діяли в Галичині; до широкого наукового обігу введено нові факти та документи (38 архівних одиниць) щодо діяльності медичного факультету Українського таємного університету.

Теоретичне значення дослідження становлять: відтворена