Програма та методичні рекомендації до лекційних та семінарських занять з курсу «ІСТОРІЯ СЕРЕДНІХ ВІКІВ» для студентів Соціально-гуманітарного факультету, спеціальності 6.020302 Історія. / уклад. С.С. Баханова, Ю.В. Білай –Бердянськ.: БДПУ, 2014. – 77 с.

Папа Інокентій III був дуже стривожений поширенням цієї єресі, адже альбігойці проголосили церкву творінням диявола. Він організував проти них хрестовий похід. Король Філіпп II Август не побажав взяти участь у цьому поході, але його наступник, король Людовік VIII Лев (1187-1226), приєднався до учасників походу. Він розорив багате Тулузьке графство, володар якого підтримував альбігойців, і приєднав його до своїх володінь. У результаті Альбігойських воєн стала королівською власністю й частина земель на середземноморському узбережжі, король узяв під свій контроль південнофранцузькі міста.

Мудрий і побожний король Людовік IX Святий (1214-1270) закріпив за Францією повернені їй англійцями землі, уклавши з Англією спеціальний договір, яка на континенті залишила за собою лише Аквітанію та Гасконь. У німецьких імператорів тоді ж король відібрав Південну Італію та Сицилію.

Людовік IX крок за кроком зміцнював свою державу й владу. Він обмежив феодальний розбій, зобов'язавши феодалів, перш ніж братися за зброю, звертатися до королівського суду. Королівський суд у Парижі став загальнодержавним, розглядав і ті справи, які раніше були у віданні сеньйорів. Король навіть видав закони, які були чинними у всій Франції, а не лише в королівських володіннях (раніше таких законів не видавали, бо їх усе одно ніхто не виконував). Він здійснив грошову реформу, яка збагатила державу. Було встановлено нагляд за королівськими службовцями, яких зобов'язали привселюдно присягати на те, що вони не крастимуть і не братимуть хабарів. Авторитет королівської влади від цих заходів дуже зріс.

Особливо посилилася королівська влада у Франції в XIII ст. за Філіппа TV Красивого (1268-1314). Вигідно одружившись, цей монарх заволодів областю Шампань і королівством Наваррою за Піренеями. Він напав на Фландрію, але її міста повстали проти чужинців і розгромили у битві шпор" (1302) добірне французьке рицарство (таку назву битва одержала, тому що фландрійці зняли з убитих рицарів 4000 позолочених шпор і порозвішували їх у соборі на знак перемоги).

У Філіппа IV Красивого постійно не вистачало грошей. Він навіть став фальшивомонетником. Але найбільші надії король покладав на стягнення податків з населення, ухваливши сплату податку духовенством. Щоб примирити народ з новими податками, Філіпп IV Красивий у 1302 р. скликав Генеральні штати - дорадний орган при королі, який існував у Франції до 1789 р. і до складу яких входили представники духовенства, дворянства та городян. Генеральні штати ніби за дорученням суспільних станів давали згоду на запровадження нових податків, посилюючи королівську владу. З їх появою у Франції станова монархія зміцніла.

Сама думка про те, що церква у Франції має платити податок, виводила папу з рівноваги. Між папою та французьким королем спалахнув гострий конфлікт, переможцем з якого вийшов король. Філіпп IV Красивий надовго перетворив пап на васалів французької корони, змусивши їх переселитися до Авіньйона. Ця подія в історії відома під назвою "Авіньйонський полон".

Авіньйонський полон - період вимушеного перебування Римських пап у м. Авіньйоні (Південна Франція) з І808 по 1378 р., яскравий приклад суперечок про першість духовної або світської влади в період становлення національних держав. Безпосереднім приводом стала боротьба Папи Римського Боніфація VIII (1294-1303) з французьким королем Філіппом IV Красивим (1285-1814) - представником династії Капетингів, котрий проводив активну політику приєднання до Франції нових територій (графства Шампань, королівств Наварра і Ліоне), що вимагала нових фінансових надходжень у державну казну. З цією метою він обклав податками католицьке духовенство, чим викликав незадоволення Папи Римського" Спеціальною буллою Боніфацій VIII під загрозою відлучення від церкви заборонив усім світським князям вимагати або отримувати від духовенства будь-які податки, а духовенству сплачувати їх без дозволу римського престолу. Філіпп IV розцінив це як втручання Папи Римського у внутрішні справи держави. У1302р. король скликав Генеральні штати, які його підтримали. Після відлучення короля від церкви й арешту папського легата протистояння між світською і духовною владою досягло найвищої точки. Філіпп IV вирішив діяти силовими методами. Його озброєний загін фактично заарештував Боніфація VIII у родинному замку в Ананії поблизу Риму і пристарілий папа незабаром помер. Новий Папа Римський Климент V, француз за національністю, на вимогу Філіппа IV переніс папську резиденцію з Риму до м. Авіньйона, де папи залишалися під наглядом французьких королів протягом сімдесяти років.

Булла (кулька) - найважливіший папський документ латинською мовою, що містить звернення, постанову або розпорядження. Скріплюється круглою металевою печаткою - буллою (звідси походить назва).

Здобута перемога над католицькою церквою розв'язала Філіппу IV руки. Він узявся за своїх основних кредиторів - орден тамплієрів, яким заборгував багато грошей. Короля непокоїв не стільки сам борг (борги він вмів не повертати), скільки могутність ордену, який до того ж підпорядковувався не монарху, а папі. Тамплієри на той час мали землі у Франції, Англії, Фландрії, Іспанії, Португалії, Італії, Австрії, Німеччині, Угорщині та на Сході, а також мали сильне військо, активно займалися лихварством. Саме вони винайшли вексель - документ, за яким гроші, покладені в одну з фортець, можна було одержати в іншій фортеці, що дуже спростило грошові перекази. Тому й не