Шляхи формування системи управління інноваційною діяльністю у відділенні №3 ПАТ "Альфа-банку"

Таким чином, у світовій економічній практиці поняття «інновація» вживається у вузькому та широкому значенні. Так, звужене поняття  «інновація» включає в себе лише радикальні, авангардні зміни у виробництві чи на ринку, що втілюються у високотехнологічних продуктах, технологіях тощо. Проте, досить часто це поняття трактується більш широко й включає, поряд з вищеназваним, різні вдосконалення, що приводять до підвищення ефективності виробничо-комерційної діяльності, і навіть копіювання та запозичення технологій, що  дозволяють підвищити конкурентоспроможність національної економіки.

На наш погляд, такий розширений підхід до трактування нововведень виправданий для застосування у практичному житті лише в початкові періоди державного стимулювання інноваційного пожвавлення і в разі використання недорогих інструментів державної підтримки. Сутність інновацій у теоретичному аспекті при цьому деформується і розбігається з трактуваннями, що існують у провідних теоретичних школах.

Якщо скористатися підходом, який запропонований польським економістом М. Хучеком, то у кожному з множини визначень категорії «інновація» домінує певний напрям, характерний для розкриття її сутності, а саме: функціональний, атрибутивний або предметний [112]. Так, за функціональним підходом, інновації – це свідомі зміни спрямовані на здобуття певних бажаних результатів. Таке трактування сутності інновації характерне для М. Портера, Й. Шумпетера [81,82,119]. Атрибутивний підхід розглядає  інновацію як реакцію підприємств на потреби, що виникли в економіці та суспільстві. Цей підхід характерний для Б. Твісса, П. Друкера, [101,30,31]. Предметний підхід наголошує на тому, що інновація – це впровадження нових виробів, методів, технологій тощо. Таке трактування зустрічається у Р. Такера,  Б. Санто [93, 100]. Проте, слід відзначити, що багато авторів часто поєднують  різні ознаки функціонального, атрибутивного та предметного підходів.

Інновацію можна визначити як зміни у виробничій, комерційній та управлінській діяльності, що приводять до появи нових чи вдосконалених товарів, технологій, стратегій тощо, які в результаті їх впровадження приносять додаткову корисність одночасно виробникам та споживачам.

Аналіз цілого ряду економічних джерел [17, 19, 27, 44, 54, 58, 104] дає можливість сформулювати наступні характерні ознаки інновацій. По-перше, інновації зумовлюють масштабні зміни в економіці, які носять як  кількісний, так і якісний характер. При цьому інноваційний процес не завжди є лінійно прогресивним. Достатньо згадати про екологічні наслідки багатьох техніко-технологічних інновацій. Та й вплив безперервних змін на саму людину, її психологію та світосприйняття сьогодні неоднозначно трактується спеціалістами. Інноваційний процес, як вже зазначалося вище, має циклічний  характер, а це означає, що його природі властиві періоди регресу. 

По-друге,  в  сучасному  світі  інноваціїперетворилися  з  екзогенного  чинника впливу на економіку на ендогенний. Проте, з цього приводу не існує одностайності в наукових колах. Ряд вчених продовжує вважати  інноваційний  чинник екзогенним, а можливість заданого впливу людини на динаміку інноваційного процесу обмеженою. І все ж,на наш погляд, у сучасній економіці інновації не можна однозначно вважати абсолютно непередбачуваними, обумовленими лише зовнішніми чинниками. Інноваційний процес став невід'ємною частиною виробництва, більше того, успішне виробництво сьогодні неможливе без нововведень. Інновації  плануються, їх напрями заздалегідь визначаються, передбачаються кошти на їх фінансування. Економічно розвинені країни щороку витрачають на наукові дослідження та розробки від 2,5% до 3% ВВП [7]. Отже, вважати сьогодні інноваційний чинник екзогенним невиправдано. На наш погляд, він носить переважно ендогенний  характер.

По-третє, результат інноваційного процесу лише часткововиявляється у створенні нового продукту, в значно більшій мірі вінпроявляється у збільшенні економічного та науково-технічного потенціалу інноваційної системи. Інноваційний процес не обмежується першою появою на ринку нового продукту, послуги. В міру розповсюдження інновація  вдосконалюється, стає більш ефективною, набуває нових властивостей. Це відкриває для неї нові ринки та нових споживачів. Сукупний суспільний результат інновації є позитивним саме завдяки механізму дифузії інновацій. Економічний вплив конкретного інноваційного процесу можна розділити надві частини: близько 30% потенціалу впливу проявляється на тому підприємстві, де запроваджується нововведення, а 70% опосередковано  підвищують результатидіяльності інших підприємств [93].

Сутність інновацій ще більш детально розкривається через їх  класифікацію.

В оглянутій автором економічній літературі зустрічається  більше двадцяти ознак, за якими розрізняють нововведення. Це зумовлено  різноманітністю суб’єктів, що здійснюють інновації, унікальністюта  комплексністю нововведень, структурою інноваційного процесу, що включає ряд етапів, широким застосуванням інновацій у різних сферах життя.

Серед безлічі класифікацій нововведень до сьогодні залишається актуальним поділ, зроблений Й. Шумпетером. Він окреслив п’ять основних випадків: 1) виготовлення нового, невідомого споживачам товару; 2) запровадження нового методу виробництва,якийможе бути як технологічного, такі комерційного характеру; 3) освоєння нового ринку збуту; 4) отримання нового джерела сировини; 5) створення нових організацій (наприклад, створення монопольного становища або його руйнування)[119].

Глибоко розкриває зміст інновацій класифікація запропонована Г. Меншем. Він розділив технологічні нововведення на базисні,  вдосконалюючі та псевдоінновації [124]. У сучасному розумінні базисними інноваціями є ті, які спрямовані на освоєння нових поколінь техніки чи технології. Вдосконалюючі інновації сприяють розповсюдженню та диференціації базисних поколінь та укладів техніки з врахуванням  специфічних вимог різних сфер їх застосування. Псевдоінноваціяминазивають ті нововведення, що спрямовані на   подовження терміну служби застарілих поколінь техніки чи технології, у той  час як їх потенціал вже вичерпався. Для України, через брак фінансових   коштів, часто є властивим саме такий тип інновацій.

Угорський економіст Б. Санто пропонує класифікацію за характером  суспільної мети. Він розрізняв такі види інновацій: економічні, зорієнтовані на прибуток; економічні, не зорієнтовані на