Шляхи формування системи управління інноваційною діяльністю у відділенні №3 ПАТ "Альфа-банку"

Управління інноваційною діяльністю складається із взаємопов’язаних функцій, які залежно від обставин можуть здійснюватися одночасно або в певній послідовності. Під функціями управління розуміють «вид діяльності, яка необхідна для реалізації загальних завдань управління інноваціями» [55, с.175]. Склад їх може бути різним залежно від того розробляється інновація на підприємстві чи купляється вже готова на ринку у вигляді патенту, ліцензії чи просто новації. В економічних дослідженнях присутня їх різна класифікація [55, 104, 105, 106, 107].Проте, на наш погляд, найбільш доцільно виділяти такі функції:

прогнозування, 

формування інноваційних  цілей,

•планування, 

•організація,

•стимулювання,

•контроль.

Як система, управління інноваційною діяльністю складається з двох підсистем: суб’єкта управління та об’єкта управління, зв'язок між ними забезпечується за допомогою руху інформації (рис. 1.3).

 

Рис. 1.3. Загальна схема управління інноваційною діяльністю на підприємстві

 

Раціонально розпочинати формування системи управління інноваційною діяльністю з розроблення прогнозу ринкової кон'юнктури на середньостроковий та довгостроковий періоди. «Прогноз являє собою науково обґрунтоване передбачення можливих у майбутньому напрямів розвитку попиту» [66, с.433]. Передбачаючи зміни у зовнішньому середовищі, підприємці можуть прогнозувати необхідні напрями змін на підприємстві, а отже сфери та напрями необхідних нововведень.Аналіз зовнішнього середовищатакож необхідний для з'ясування потреб суспільства в певних  інноваціях та можливості їх впровадженняна певному етапі. Для цього проводиться збирання зовнішньої інформації, яка, як справедливо відзначає  І.Єременко,  перш  за  все  повинна  стосуватися  таких  напрямів [38]:

•Конкуренти (оцінюється  позитивний  та  негативний  досвід  їх  роботи  над  інновацією, що  планується  до  впровадження);

•Технології (аналізується інформація про прогресивні технології  створення  інновацій, які застосовуються в країні та світі);

•Ресурси (визначаються ресурси, які необхідні для впровадження  інновації,  оцінюється  можливість їх  отримання   на  оптимальних  умовах);

•Ринок (здійснюється  маркетингове  дослідження:  визначаються  ринки  збуту інновації, обсяг попиту, можливі ціни, національні та географічні  особливості тощо);

•Законодавство (вивчається нормативна база України, яка буде  забезпечувати реалізацію інновації, а також законодавство країни куди  планується  експорт  інноваційної  продукції)

Аналіз зібраної інформації дає можливість спеціалістам створити  прогноз  перспективностіта пріоритетності певної інноваційної  діяльності.

Необхідно звернути увагу на те, що виконання функції прогнозування в управлінні інноваційною діяльністю сьогодні є найбільш проблематичним. Особливо це стосується малих та середніх підприємств, які гостровідчувають  дефіцит фінансових, кадрових, інформаційних ресурсів. Проте, без прогнозування інноваційного розвитку неможливо ефективно здійснювати інші функції управління інноваційною діяльністю.

Щоб  сформулювати  ефективні  цілі  інноваційної  діяльності  потрібно не

тільки здійснити комплексний аналіз зовнішнього, але й внутрішнього  середовища підприємства. Тому для постановки цілей здійснюється аналіз позицій фірми на ринку з подальшим з'ясуванням відповідності власних  можливостей  зовнішнім.

Важливим етапом у системі управління інноваційною діяльністю є оцінка  власних  інноваційних  можливостей  підприємства.  Вона  здійснюється  за такими складовими: маркетинг, матеріально-виробничі ресурси (обладнання,  споруди, технології), фінанси, організація, кадри. В практиці західних країн  для подібного аналізу застосовуютьSWOT-аналіз, матрицю «Мак-Кінсі – Дженерал Електрик», GAP-аналіз, стратегічну модель Портера, матрицю Бостонської консультативної групи, STP-аналіз. Перелік  сильних та  слабких  сторін  розробляється  для кожного  підприємства  окремо,  до того ж одні і ті ж характеристики можуть засвідчувати як силу, так і слабкість підприємства залежно від обставин. Потрібно звернути увагу і на той факт,  що значимість характеристик є диференційованою  для  кожного  підприємства.

Головним  завданням  аналізу  внутрішніх  можливостей  підприємства  є з'ясування реальності здійснення на ньому заходів по створенню та комерціалізації інновацій. Для того щоб виявити найбільш доцільні та реальні напрями інноваційної діяльності проводять зіставлення можливостей та загроз на ринку з сильними та слабкими сторонами підприємства, після чого проводять вибір цільових ринкових сегментів для реалізації інноваційних  проектів. Результати аналізу використовують для обґрунтування вибору  певного набору напрямів інноваційної діяльності. На цьому  етапі   відбувається   також остаточне уточнення інноваційних цілей підприємства, які намагається  досягти підприємство за певний проміжок часу.

Постановка цілей необхідна для того, щоб управління здійснювалося найбільш ефективно, існували певні стандарти та критерії, якими можна  скористатися для оцінки роботи та контролю при прийнятті рішеньпро необхідність певних змін, а також для виявлення недоліків у діяльності певних  структурних підрозділів. Розробка інноваційних цілей підприємства завжди  пов'язується з його місією, стратегією, життєвим циклом інновацій та підприємства в цілому. Але, як справедливо зазначає І. Ансофф,  підприємство  не є вільним у виборі своїх цілей. Воно може вільно обирати основну філософію, алеколи справа стосується економічних цілей вибір диктується певними  факторами.  Серед  основних  з  поміж  них  він  відзначає:  загальний  обсяг доступних ресурсів для підприємства; ефективність минулої та поточної діяльності; характеристики та можливості зовнішнього конкурентного  середовища [4].

Для того щоб інноваційні цілі були ефективними вони повиннівідповідати  наступним вимогам:  

•не повинні часто змінюватися (встановлені цілі потрібно досягти і лише  потім змінити);

•бути чіткими, конкретними та реалістичними;

•підпорядковуватися загальним цілям підприємства;

•цілі повинні піддаватися вимірюванню;

•повинні мати стимулюючий вплив на виробництво;

•у цілях повинно закладатися передбачення.

На основі розроблених прогнозів та поставлених цілей проводиться  плануванняосновних напрямів та пропорцій інноваційної