Шляхи формування системи управління інноваційною діяльністю у відділенні №3 ПАТ "Альфа-банку"

Предмет:

Банківська справа

Тип роботи:

Дипломна робота

К-сть сторінок:

119

Мова:

Українська

Оцінка:

діяльності підприємства. В управлінні планування займає одне з основних місць, оскільки воноконкретизує інноваційні заходи, встановлює їх послідовність, доводить подальшу їх реалізацію до певних підрозділів, визначає склад та обсяги необхідних ресурсів. Розвиток і ускладнення інноваційної діяльності, поглиблення спеціалізації та кооперації в інноваційній сфері, багатоваріантний характер розвитку інноваційних процесів – все це зумовлює необхідність проведення ретельної планової роботи під час впровадження нововведень на сучасному підприємстві. Планування інноваційних проектів має свої специфічні риси, найчастіше дослідники виділяють такі: ймовірнісний характер результатів інновацій; масштабність та тривалість наслідків їх здійснення для підприємства та економіки в цілому, довгий цикл робіт, їх складність[21, 55, 75]. План інноваційної діяльності – це перелік виробничих, технічних, організаційних та інших робіт, проведення яких збалансоване у часі, за ресурсами та виконавцями. На думку Василенка О.В., «основна мета планування – інтеграція всіх учасників проекту для виконання комплексу робіт, що забезпечують досягненнякінцевих результатів»[21, с. 224]. У процесі планування визначаються напрями інноваційної діяльності як підприємства в цілому, так і його підрозділів; формується продуктово-тематичний портфель інноваційних заходів; визначаються обсяги робіт за проектом; розраховується точна потреба в ресурсах (у т. ч. фінансових); визначаються джерела ресурсів; складається бюджет; розподіляються завдання за окремими відрізками часу і за певними виконавцями; визначаються терміни виконання робіт. Огляд економічної літератури, присвяченої плануванню інновацій, дає можливість виділити ряд принципів його здійснення, дотримання яких дозволяє зробити цю підсистему менеджменту інноваційної діяльності більш ефективною. Перелік принципів та їх коротку характеристику наведено в табл. 1.3.

Планування інновацій на підприємстві – це один з важливих елементів прийняття управлінських рішень. Цей процес складається з певних фаз, які знаходяться у логічній послідовності, утворюючи специфічний плановий цикл. У той час, як планування визначає, що саме буде робити підприємство, організаційна

Таблиця. 1.3

Принципи планування інноваційної діяльності

Принципи

Коротка характеристика

Наукова обґрунтованістьУрахування закономірностей розвитку науково-технічної сфери, економічних законів у поєднанні з специфічними особливостями інноваційної діяльності на конкретному підприємстві

Домінування стратегічних аспектівАкцентування уваги на перспективах інноваційного розвитку підприємства

Єдність науково-технічних, соціальних та економічних завдань розвиткуУрахування всіх ефектів та наслідків впровадження інновації

Комплексність

Необхідність узгодження всіх планів підприємства на системній основі

БезперервністьНеобхідність постійного корегування планових розрахунків відповідно до зміни ситуації при збереженні спадковості планів

Бюджетна збалансованістьОбов’язковість складання матеріальних, трудових, фінансових та інших балансів

Гнучкість

Динамічна реакція планування на зміни внутрішніх та зовнішніх чинників

структура визначає, яким чином розподіляться завдання і ресурси на підприємстві.Сутність функції організації в управлінні інноваціями полягає в забезпеченні виконання планових завдань з метою досягнення поставлених цілей.Для цього створюються органи управління, розподіляються завдання,повноваження, відповідальність, ризик, координується робота в часі, тобто створюється певна організаційна структура. На думку Д.Речмена, організаційна структура – це формальні правила, сформульовані менеджерами для розподілу праці та обов’язків між працівниками, визначення сфери контролю управлінців, координації всіх функцій, щоб підприємство працювало як єдине ціле. Організаційна структура важлива тому, що дозволяє працівникам усвідомити своє місце в організації, завдяки чому вони можуть працювати разом задля досягнення цілей компанії. Крім того, це єдиний спосіб перейти від стратегічних планів до дій. Без організаційної структури неможлива координація дій співробітників і найкращі плани ніколи не будуть виконані [97].

Сучасна практика інноваційного управління відзначається великим різноманіттям форм, методів, а також видів організаційних структур. Важливою функцією організації є забезпечення оптимального поєднання всіх елементів інноваційного процесу як у просторі, так і в часі. Організація в просторі означає формування організаційної структури підприємства відповідно до особливостей інноваційного проекту, що реалізується. Друге завдання організації нововведень полягає в поєднанні всіх ланок інноваційної діяльності в часі, тобто визначення найбільш раціональної послідовності і термінів виконання робіт. Вирішення цих проблем залежить від особливостей проекту, його виконавців, наявності ресурсів тощо. Під час організації інноваційної діяльності спочатку, як правило, створюється виробнича структура підприємства, а потім формується під неї організаційна структура управління. В економічній теорії розрізняють формальну та неформальну організаційні структури інновацій.

Формальна організація – це офіційно розроблені та методично обґрунтовані розрахунки, нормативні положення та акти, які визначають права та відповідальність кожного учасника інноваційної діяльності. При розробці її менеджери повинні враховувати необхідність трьох стадій: 1) створення робочих місць під конкретні функції (розробка вертикальної структури);

2) групування робочих місць за відділами;

3) координація всіх функцій для того, щоб інноваційна діяльність здійснювалася як єдине ціле (створення горизонтальної структури).

Дослідники відзначають, що нехтування кожною з цих стадій може мати негативні наслідки для впровадження інновацій і підприємства в цілому.

Неформальна організація –це відносини між людьми та підрозділами, які спонтанно виникають на особистому рівні в процесі здійснення інноваційної діяльності. Неформальна організаційна структура має численні позитивні властивості. Вона дає працівникам можливість знайти своє місце