Предмет:
Тип роботи:
Дипломна робота
К-сть сторінок:
119
Мова:
Українська
прибуток (економія електроенергії); спеціальні (військові); освітні; в галузі охорони здоров'я [93].
Р. Такер відзначає, що існують три основних типи інновацій – це продуктові, процесові та інновації стратегії. Під останніми він розуміє перегляд методів створення цінності для споживача в певній галузі з метою більш глибокого задоволення потреб клієнтів, підвищення цінності продуктів, формування нових ринків та нових груп споживачів для компанії. Р. Такер наголошує на особливій значимості, насамперед, інновацій стратегії у сучасних умовах. Основні напрями стратегічної інновації, за Р. Такером, проілюстровано на рисунку 1.1.
Інновації у різній мірі впливають як на споживача, так і на темпи зростання підприємства. Всі інновації – продуктові, процесові, стратегічні можна додатково, згідно досліджень Р. Такера, підрозділити на прирістні,
Рис. 1.1. Основні напрями стратегічної інновації [100, с.25]
істотні та революційні або проривні. Прирістні інновації характеризуються незначним впливом на прибуток підприємства і рідко вимагають істотних змін на виробництві та у поведінці споживача. Значне збільшення доходів та прибутків, що зумовлене появою нового продукту, послуги чи зміною стратегії як правило, є результатом інновації прориву. Наведену класифікацію показано на рис. 1.2.
Розуміння сутності інновацій та їх типів сьогодні має практичне значення.Більшість менеджерів сучасних промислових підприємств часто зводять інновації лише до поліпшення існуючого процесу чи товару. На українських підприємствах вдосконалюючі або прирістні інновації замінили собою прагнення до більш істотних нововведень – тих, які створюють нову цінність для споживача, вирішуючи по-новому його проблеми, і в результаті забезпечують успішну діяльність підприємства в тривалій перспективі. Якправило, конкуренти швидко копіюють такі нововведення, що приводить до
Рис. 1.2. Класифікація інновацій за значимістю змін та зростанням доході [100, с.27]
того, що підприємства перестають отримувати від них прибуток. Ще більша небезпека полягає в тому, що відбувається зосередження всіх зусиль на розробці зазначених інновацій і в результаті не лишається ні часу, ні матеріальних ресурсів для розробки істотних нововведень. Постійні вдосконалення, безумовно, мають велике значення для підприємств. Особливо вони необхідні тоді, коли підприємство освоює новий ринок чи радикально новий товар. Без сумніву такі нововведення необхідні, але їх здійснення повинно підкріплюватися баченням перспектив, тобто вони повинні супроводжувати більш істотні інновації, сприяти їх більш глибокому проникненню на ринок.
Неоднорідність інновацій вимагає, на наш погляд, необхідність доповнення їх класифікації. У табл. 1.1 запропоновано групування за ознаками, які вказують на необхідність вибору певних рівнів та відповідних методів управління, що адекватні особливостям здійснюваної інноваційної діяльності.
Класифікація нововведень за різними ознаками даєтакож можливість більш чітко вказати на певні особливості, які важливі при оцінці інновації, виборі управління нею тощо.
Таблиця 1.1
Класифікація інновацій для вибору рівня управлінського впливу
Класифікаційна
Ознака Групи інновацій Рівень
управління
За рівнем розробки
а) загальнонаціональні
б) галузеві
в) регіональні
г) корпоративнізагальнодержавний
міністерський
галузевий
місцевих органів влади
підприємницький
За сферою управлінняа) продукції
б) технології
в) робочої сили
г) менеджменту
підприємницький
За характером
Плануванняа) центральні
б) локальні
в) спонтаннідержавний
підприємницький
підприємницький
За характером метиа) зорієнтовані на прибуток
б) не зорієнтовані на прибутокпідприємницький
державний
За способом заміщення існуючих аналогіва) вільне заміщення
б) системне заміщенняпідприємницький
поєднання підприємницького та державного
За масштабністю впливуа) глобальні
в) локальніміждержавний
державний
підприємницький
За впливом на життєвий цикла)ті, що подовжують життєвий цикл товару
б)ті, що подовжують життєвий цикл підприємства
підприємницький
Наприклад, класифікаціяінновацій за рівнем новизни вказує на масштабність впливу їх на економічну систему, за сферами управління(інновації продукції, технології, робочої сили, тощо) – на спрямованість інноваційного управління, за обсягом (точечні, системні, стратегічні) – на трудомісткість та можливі терміни виконання робіт тощо. Крім того, одну і ту ж саму інновацію можна одночасно класифікуватиза різними ознаками. Наявність значної кількості класифікаційних ознак засвідчує комплексність та багатогранність нововведень. З цього можна зробити методологічний висновок, що управління інноваційною діяльністю повинно відзначатися такою ж різноманітністю та одночасним застосуванням різних методів та принципів.
Вибір виду інновації, що планується до здійснення на підприємстві, визначає весь подальший хід інноваційної діяльності, її результат, напрям та масштабність змін самого підприємства та його оточення. Правильність такого вибору визначається ефективним управлінням інноваційною діяльністю.
1.2 Система управління інноваційною діяльністю напідприємстві
Протягом тривалого часу виробничий процес на підприємстві носив здебільшого стабільний та передбачуваний характер. Асортимент продукції, технологія та техніка змінювалися повільно. Інноваційна діяльність носила епізодичний характер і реалізовувалася силами спеціалістів та керівників, які обслуговувалитрадиційне виробництво. Сучасне виробництво розвивається в таких е
кономічних умовах,