Шляхи формування системи управління інноваційною діяльністю у відділенні №3 ПАТ "Альфа-банку"

Узагальнюючи визначення, які наведено в табл. 1.2 можна стверджувати, 

 

Таблиця 1.2

Визначення поняття управління інноваційною діяльністю у різних

 

 

Невід'ємна складова діяльності сучасного підприємства, що охоплює планування, організацію та стимулювання інноваційної діяльності, реалізацію інноваційних проектів, розрахованих на отримання конкурентних переваг і зміцнення ринкових позицій підприємства.

 

Сукупність систематизованих знань з теорії інноватики та сучасного менеджменту про методи створення наукомістких інновацій та їх ефективність.

 

Сукупність економічних, мотиваційних, організаційних і правових засобів, методів і форм управління інноваційною діяльністю конкретного об’єкта управління з метою одержання найоптимальнішим шляхом економічних результатів цієї діяльності.

 

Особлива управлінська діяльність, спрямована на одержання економічних, соціальних та екологічних результатів функціонування соціально-економічної системи шляхом створення (придбання) та переважного використання у виробничо-комерційній діяльності інновацій в якості основних продуктів, а також факторів ефективної праці.

 

Сукупність визначених організаційно-економічних методів і форм управління всіма стадіями і видами інноваційних процесів підприємств і об'єднань з максимальною ефективністю.

 

Таке управління, метою якого є визначення основних напрямів технічної  і виробничої діяльності фірми у таких галузях :  розробка й впровадження нової продукції, модернізація й вдосконалення продукції, що випускається; подальший розвиток виробництва традиційних видів продукції; зняття з виробництва застарілої продукції .Недоліком визначення є відсутність окреслення мети діяльності.

 

Недоліком визначення є зведення  функцій інноваційного  управління лише до планування, організації та стимулювання.

 

Об’єкт управління  інноваційною діяльнісністю  не доцільно зводити лише до науково містких нововведень.

 

Перевагою визначення є перелік  основних засобів управління, за допомогою яких можна оптимізувати 

діяльність по впровадженню інновацій.

 

Перевагою є  повний перелік можливих результатів, за для яких здійснюється інноваційна діяльність.

 

У визначенні не окреслюється перспективна мета управління інноваційною діяльністю.

 

Неправомірно мету інноваційного управління зводити лише до визначення напрямів технічної та виробничої діяльності. Крім того,  серед названих напрямів відсутня розробка та запровадження нових стратегій та бізнес-моделей.

 

що управління інноваційною діяльністю – це невід'ємна складова загального управління підприємством, що являє собою сукупність принципів, методів, форм управління, спрямованих настворення та освоєння різноманітних інновацій з метою отримання конкурентних переваг і зміцнення ринкових позицій підприємства. Зростаюча роль інноваційної діяльності в перспективному та поточному функціонуванні підприємств, робить необхідним також з'ясування сутності зазначеного поняття. 

Слід відзначити, щоінноваційнадіяльністьсьогодні здебільшого розглядається як діяльність, спрямована на використання та комерціалізацію інновацій та отримання ефекту [40, 48, 60, 75]. На наш погляд, доцільно розглядати інноваційну діяльність з позицій організаційного розвитку як засіб вирішення перспективних завдань. Саме тому інноваційну діяльність слід визначати як сукупність заходів, спрямованих на забезпечення створення та комерціалізацію нових видів продукції або методів її виробництва, доставки, реалізації, формування інноваційно-орієнтованої інфраструктури,метою яких є отримання поточного та перспективного ефекту.

Необхідно відзначити, що сьогодні інноваційна діяльність це не лише заходи на підприємстві, а й формування певних коопераційних зв’язків та партнерств у зовнішньому середовищі, без яких часто неможливо ефективно створювати та успішно освоювати нововведення, особливо якщо існують значні фінансові, кадрові та матеріальні обмеження.

Для забезпечення комплексності та ефективності, інноваційна діяльність повинна здійснюватися на засадах маркетингу та проходити послідовно через такі основні етапи:

• аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища для визначення пріоритетних напрямів розвитку;

•визначення стратегічних цілей діяльності;

•аналіз ризиків інноваційної діяльності;

•генерування ідеї інновації відповідно до визначених пріоритетних напрямів розвитку;

•аналіз можливостей створення та комерціалізації певної інновації та відбір остаточного варіанту інновації;

•формування маркетингової стратегії комерціалізації інновації;

•розробка конструкторської та технологічної документації;

•оцінка економічної доцільності впровадження нововведення; 

•випуск дослідного зразка чи здійснення експериментальних робіт;

•випробування  інновації на ринку, у виробництві чи управлінні;

•впровадження інновації на ринку, у виробництві чи управлінні.

За такої послідовності здійснення інноваційної діяльності на підприємстві особливої важливості набуває міжфункціональна взаємодія різних підрозділів, які залучені до виконання робіт. Особливої ваги набуває взаємодія таких  підрозділів як маркетинг, виробництво, НДДКР, фінанси та вище керівництво, які беруть безпосередню участь в організації та забезпеченні інноваційної діяльності.

Потрібно зауважити, що існують інші, на наш погляд, виправдані етапи проведення інноваційної діяльності. Зокрема, можна виділити таку модель [55, с.94]:

•одержання інформації про межу технології, товару на основі S- подібної кривої;

•виникнення проблеми нововведення;

•розробка ідей, аналіз властивостей інновації;

•відбір ідей, оцінка їх економічної ефективності;

•дослідження, розробка, впровадження;

•розробка програми технічного переозброєння підприємства;

•виявлення вузьких місць виробництва;

•вибір організаційної форми структури виробництва та управління з метою впровадження нововведення;

•оперативне управління впровадженням нововведення.

Описана модель здійснення інноваційної діяльності ґрунтується на виявленні потреб уже