Соціально-психологічні аспект та емпіричне вивчення агресії

Таким чином, агресивні дії завжди є шкідливими, але ступінь цієї шкідливості залежить як від агресора, так і від опору який йому чинять. Американські дослідники агресії прийшли до висновку, що про неї не можна судити лише за зовнішньою поведінкою. Якщо одна людина б'є, це ще не означає, що вона діє агресивно. Так, Дж. Каган справедливо стверджував, що для судження про агресивність акту необхідно знати його мотиви і те, як він переживається. Подібним чином Фішбах наполягав на включенні мотиваційних чинників у визначення агресії [3, с. 82].

До теперішнього часу різними авторами запропоновано безліч визначень агресії, жодне з яких не може бути визнано вичерпним і загальновживаним. По – перше, під агресією розуміється сильна активність, прагнення до самоствердження. Так, Л. Бендер, наприклад, говорить про агресію як тенденції наближення до об'єкта чи віддалення від нього, а Ф. Аллан описує її як внутрішню силу (не пояснюючи її походження), що дає людині можливість протистояти зовнішнім силам. По – друге, під агресією розуміються акти ворожості, атаки, руйнування, тобто дії, які шкодять іншій особі або об'єкту. Наприклад, Х. Дельгаро стверджує, що «людською агресивністю» є поведінкова реакція, що характеризується проявом сили у спробі завдати шкоди особі чи суспільству» [4, с. 22].

У той же час багато авторів розводять поняття агресії як специфічної форми поведінки та агресивності як психічної властивості особистості. Агресія трактується як процес, що має специфічну функцію і організацію; агресивність ж розглядається як деяка структура, що є компонентом більш складної структури психічних властивостей людини.

У всіх без винятку ця реакція проявиться, якщо торкнутися життєво важливих інтересів кожного, чи то саме життя, або весь комплекс цінностей, без якого наше життя немислиме, як без повітря. Такого роду агресія не веде до руйнування, вона лише виконує роль сторожа наших інтересів. Можна її навіть назвати «доброякісною агресією» [9, с. 76].

Зовсім по-іншому визначається прагнення людини панувати, що нерідко в нашому суспільстві, або руйнувати, або розважити себе, часом відрізняються небаченою жорстокістю. Таку агресію можна назвати «злоякісною».

Ці два види агресій дуже тісно пов'язані. За своєю оборонною реакцією людина багато в чому схожа з твариною, але з-за специфічних умов свого існування вона на більшість подразників проявляє більш сильну агресію. Чому це відбувається?

По-перше, кожен індивід наділений даром передбачення і фантазії, тому він реагує не тільки на миттєву загрозу, а й на небезпеку в майбутньому. По-друге, людина дозволяє себе умовити, маніпулювати собою, керувати, переконувати. Чудовим прикладом цьому може служити більшість війн.

По-третє, сфера вітальних інтересів людини набагато ширше, ніж тварини. Крім фізичних аспектів, у людини існує також велика система ціннісних орієнтацій – будь то ідеали, предки, батьківщина, клас, причому захист відбувається як від замаху на життя [23, с. 26].  У науковій літературі виділяють наступні види агресії: 1. Фізична агресія (напад) – використання фізичної сили проти іншої особи або об'єкта; 2. Вербальна агресія – вираз негативних відчуттів як через форму (сварка, крик, вереск), так і через зміст вербальних реакцій (загроза, прокляття, лайка) ; 3. Пряма агресія – безпосередньо спрямована на кого-небудь; 4. Непряма агресія – дії, які обхідним шляхом спрямовані на іншу особу (злісні плітки, жарти і т. д.), дії, які характеризуються ненаправленного і невпорядкованістю (вибухи люті, що проявляються в крикові, тупання ногами, биття кулаками по столу і т. д.). 5. Інструментальна агресія, що є засобом досягнення будь-якої мети; 6. Ворожа агресія – виражається в діях, метою яких є заподіяння шкоди об'єкту агресії; 7. Аутоагресія – проявляється в самозвинувачення, самознищення, нанесенні собі тілесних ушкоджень аж до самогубства. Виділяють також агресію інструментальну, яка відрізняється тим, що мета дії суб'єкта, який виявляє агресію, нейтральна, і агресія використовується лише як засіб досягнення цієї мети; а також реактивну агресію, яка виникає як реакція людини на фрустрацію і супроводжується емоційними станами гніву, ворожості, ненависті та інші. Тут виділяють агресію афективну, імпульсивну і експресивну.  Можна навести кілька прикладів вияву агресій. В авторитарному суспільстві або родині виникає агресія самоствердження. Індивід прагне реалізувати те, що було заборонено раніше або недоступне. Він прагне отримати владу над людьми, з'являється необхідність неслухняності, бунтарства, випробування сильного емоційного сплеску, такого, як, наприклад, у вбивці, що спостерігає смертельний страх на обличчі жертви. В іншому типі суспільства, навпаки, людина визнає свою приналежність до колективної ідеології і, можна навіть сказати, патологічно її захищає. Вона хвалить свою батьківщину, націю, релігію, партію. Це явище можна назвати «груповим нарцисизмом». Він є одним з головних джерел людської агресії. Будь-який з нас дуже сильно прихильний системі своїх ціннісних орієнтацій. Будь-яка спроба позбавити ілюзій, витягти «на світ божий» витіснені потяги і фантазії розхитує цю систему. Виникає природний опір істині – один з видів агресії. [1, с. 224].  Накопичення всіх зазначених інтересів, особливо у правлячих груп, часом в гіпертрофованими формами, призводить до війн. Війна розбурхує всі глибинні аспекти людської особистості, несе переоцінку всіх