Соціально-психологічні аспект та емпіричне вивчення агресії

 

 

В основному ж під агресією розуміється шкідлива поведінка. Причому в понятті «агресія» об'єднуються різні за формою і результатами акти поведінки – від таких, як злі жарти, плітки, ворожі фантазії, деструктивні форми поведінки, до бандитизму і вбивств. Таким чином, агресивні дії завжди є шкідливими, але ступінь цієї шкідливості залежить як від агресора, так і від опору який йому чинять. Виділяють такі види агресії як: фізична, пряма, непряма, вербальна, інструментальна, ворожа та аутоагресія. На сьогоднішній день відомо, що не адаптивна агресія і споріднені їй види поведінки досить стійкі і в деяких випадках можуть зберігатися протягом усіх етапів вікового розвитку. Агресія залишається стійкою впродовж життя як у хлопчиків так і дівчат, хоча бувають і винятки, але зазвичай стається саме так. Цьому є підтвердження таких вчених як Чалдіні, Олуейз. Підліткова агресія і споріднені їй форми поведінки виявляють більшу стійкість у часі. Хоча у деяких осіб агресія носить надзвичайно стійкий характер, але певна частина дітей і підлітків з проблемами викликаними ранньою агресивною поведінкою, з часом все ж утримується від проявів агресії, у деяких дітей агресивна поведінка поступово зникає по мірі їх вікового розвитку.

Також виявлено, що суттєвих відмінностей в агресії між чоловіками та жінками немає, є одиночні випадки такий відмінностей, але в загальному це все залежить від індивідуальних особливостей, ситуації яка спричинила агресію та мотивацією.

 

 

 

Багато вчених займались та займаються дослідженням агресивності, її проявів та феноменів.

Крім використаної нами методики для дослідження агресії, існують ще методики для її дослідження. Нижче поданий їхній короткий опис. Особистісні шкали вимірювання агресії. Шкала орієнтації гніву (Шпілберген, Джонсон, Рассел). Створена в 1985 році. Використовує дві субшкали – «гнів всередину», який вказує на придушення гніву, і «гнів назовні», що вимірює вираз гніву. Загальний рахунок свідчить про рівень гніву загалом, незалежно від його спрямованості. Валідність даної шкали підтверджується кореляцією між стилем орієнтації гніву та іншими захода-ми гніву. Шкала ворожості Кука і Часу створена в 1954 році. Це частина батареї субтестів, розроблених для виміру установок вчителів. Ця шкала складається з питань, запозичених в MMPI. Володіє адекватної стійкістю, існують деякі обмежені підтвердження її валідності. Шкала проявів ворожості (Сігела) складається з питань MMPI, відібраних клінічними психологами. Ця шкала, розроблена для вимірювання ворожості, не містить у своїх питаннях відкритих згадок про ворожість. Гарна внутрішня узгодженість. Шкала зверх контрольованої агресії (Мегарджі) складена з питань MMPI, призначених для виявлення осіб з хронічним зверх контролю – тобто вкрай пригнічених у своєму прояві агресії, але схильних до неприборканого насильства при екстремально сильній провокації. Внутрішня узгодженість даної шкали невисока, але Мегарджі з колегами стверджують, що на так само хороша, як і більшість нестандартних MMPI кал. Було проведено багато досліджень валідності шкали, як Мегарджі з колегами, так і іншими психологами. Дана шкала виявляє відмінність між групами схильних і не схильних до насильства і корелює в несподіваній ступеня з іншими заходами самоконтролю, агресії і соціального відчуження. Шкала гніву як стану-властивості (Шпілбергер, Якобс, Рассел) вимірює стан гніву (тобто емоційний стан або настрій, що включає в себе почуття напруги, досади, роздратування, злості й люті з супутніми активацією або порушенням периферичної нервової системи) і властивість гнівливості (тобто індивідуальні відмінності в тому, як часто виникає стан гніву). У даної шкали хороша внутрішня валідність, яка підтверджується кореляцією з заходами ворожості і агресивності. Опитувальні методи вивчення агресії. Самий прямий шлях вимірювання агресії-запитати про таку поведінку. Архівні дослідження полягають у зборі інформації з публічних джерел. Наприклад, статистика злочинності і шлюборозлучний може послужити джерелом інформації про прояви агресії. Перевага цього методу в тому, що архівні дані вільні від внесених дослідником спотворень. Проблема архівних досліджень, у тому, що дані спочатку були зібрані для інших цілей і найчастіше важко знайти відомості, що безпосередньо стосуються цікавить його проблеми. Для отримання необхідної інформації психологи часто використовують відповіді людей, як самих об'єктів вивчення, так і його знайомих, рідних та друзів. Для вимірювання агресивності психологи розробили безліч опитувальників. Деякі призначені для вимірювання загальної агресивності, інші для вивчення агресивної поведінки в конкретних ситуаціях. У багатьох випадках опитувальники складені так, щоб піддослідні не знали про зацікавленість дослідника у виявленні їх агресивності. Опитувальники мають перевагу в тих випадках, коли вивчається поведінка неприйнятне або не заохочується в даній культурі, тому що агресії не властиво проявлятися на публіці. Евері стверджує, що опитування є кращим способом вивчення поведінки та емоцій, в яких люди не хочуть зізнаватися. В анкетах людей запитують про їх власної агресивності або про їх безпосередньому досвіді, пов'язаним з агресивною поведінкою людей. Вони призначені для оцінки