Соціально-психологічні аспект та емпіричне вивчення агресії

цінностей [10, с. 95]. В даний час все більше стверджується уявлення про агресію як мотивованих зовнішніх діях, що порушують норми і правила співіснування, що завдають шкоду, що завдають біль і страждання людям. У цьому плані заслуговує уваги розрізнення агресії інструментальної і навмисною. Інструментальна агресія та, коли людина не ставить собі за мету діяти агресивно, але «так довелося» або за суб'єктивної свідомості «було необхідно» діяти. Не менш істотно розглядати агресію не тільки як поведінка, але як психічний стан; знати його феноменологію, виділяючи пізнавальний, емоційний і вольовий компоненти [6, с. 74]. Пізнавальний компонент полягає в орієнтуванні, який вимагає розуміння ситуації, бачення об'єкта для нападу та ідентифікації своїх «наступальних засобів».  Деякі психологи, як, наприклад, Лазарус, вважають основним збудником агресії загрозу, вважаючи, що остання викликає стрес, а агресія є вже реакцією на стрес. Слід, однак зазначити, що далеко не всяка загроза викликає агресивний стан, а з іншого боку, аж ніяк не завжди агресивний стан провокується загрозою. Разом з тим у тих випадках, коли агресія викликається загрозою, правильне розуміння цієї загрози, її об'єктивний аналіз та оцінка – дуже важливі пізнавальні елементи агресивного стану. Від цього розуміння залежить саме виникнення даного стану, його форма та сила. Переоцінка загрози може викликати відмову від агресії як засобу боротьби і свідомість свого безсилля [23, с. 13]. Виключно важливий і емоційний компонент агресивного стану. Тут перш за все виділяється гнів. Часто людина на всіх етапах агресивного стану – при підготовці агресії, в процесі її здійснення і при оцінці результатів – переживає сильну емоцію гніву, іноді приймаючу форму афекту, люті. Але не завжди агресія супроводжується гнівом і не всякий гнів призводить до агресії. Більше того, зовсім невірно було б вважати кожен гнів провокуючим агресію. Існує «безсилий гнів» при фрустрації, коли немає ніякої можливості зняти бар'єр, що стоїть на шляху до мети. Так, іноді підлітки переживають гнів по відношенню до старших, але цей гнів агресією навіть у словесній формі зазвичай не супроводжується [10, с. 62].  Емоційна сторона агресії не вичерпується гнівом. Особливий відтінок цього стану надають переживання недоброзичливості, злості, мстивості, а в деяких випадках і відчуття своєї сили, впевненості. Буває й так, що агресор переживає радісне, приємне почуття, патологічним проявом якого є садизм. Серйозне значення має і такий компонент агресії, як її вольова сторона. Причому в агресивній дії є всі формальні якості волі: цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, а в ряді випадків ініціативність і сміливість. Справа в тому, що агресивний стан часто виникає і розвивається в боротьбі, а будь-яка боротьба вимагає вищеназваних вольових якостей [23, с. 153].