Статистичні методи аналізу заробітної плати в промисловості

 

 

При вивченні виконання планів і динаміки оплати праці застосовується індексний метод, зокрема моделюються динамічні і статичні індекси, індекси змінного, постійного складу і структурних зрушень. В їх основу кладуть середні рівні оплати праці, які, як відомо, залежать від двох груп факторів: від зміни середньої оплати праці кожної категорії працівників і частки чисельності працівників кожної категорії у їх загальній чисельності. Ці зміни відбивають відповідні індекси:

а) змінного складу :

 ;

б) постійного складу:

 ;

в) структурних зрушень:

 ,

де f – середня оплата праці працівників відповідного періоду;

dт – частка чисельності працівників кожної категорії у їх загальній чисельності.

Індекс змінного складу відображає зміну середнього рівня оплати праці під впливом обох названих факторів, індекс постійного складу – зміну середнього рівня оплати праці під впливом зміни лише одного фактора – зміни рівня оплати кожної категорії працівників, нарешті, індекс структурних зрушень – зміни середнього рівня оплати праці  під впливом другого фактора – зміни питомої ваги чисельності працівників кожної категорії у їх загальній чисельності.

За допомогою цієї системи індексів визначають не лише відносні показники зміни рівня оплати праці, а й абсолютні величини. Так, зміна середньої оплати праці за рахунок відповідного фактора становить, зокрема:

а) зміни середнього рівня оплати праці:

 ;

б) зміни питомої ваги окремих категорій працівників:

 .

Важливе місце в аналізі оплати праці має зіставлення темпів підвищення рівня оплати та продуктивності праці. Підвищення продуктивності праці є головним фактором зростання добробуту населення, і тому спостереження за тим, як змінюється ефективність суспільного виробництва, має велике практичне значення.

Розрахунок показників динаміки здійснюють на основі середніх величин (середнього заробітку і середнього виробітку) в розрахунку на одного робітника чи працівника.

Зіставлення темпів зростання продуктивності праці і оплати праці дозволяє розрахувати коефіцієнт випередження:

 ,

де      і   - оплатовіддача у звітному і базисному періодах, що відбиває вартість виробленої продукції у розрахунку на 1 грн. фонду оплати праці.

Крім того, на основі зіставлення темпів приросту продуктивності праці розраховують коефіцієнт еластичності: 

 ,

де   - темп приросту продуктивності праці;

  - темп приросту оплати праці.

Коефіцієнт еластичності характеризує ступінь зв’язку між цими ознаками і відбиває, на скільки відсотків змінилася продуктивність праці при збільшенні середнього заробітку на 1%.  

 

 

У вересні поточного року номінальна заробітна плата по Рівненському районі становила 363,9 тис. грн.,  і залишалася на рівні попереднього місяця.

 

Таблиця 5.1.

Фонд робочого часу і нарахування на одного штатного працівника

 

Збільшення заробітної плати у вересні прослідкується у працівників промисловості (2,0%), будівництва (8,8%), наземного транспорту (0,5%), страхування (17,4%).

Але все ж таки найвищий рівень заробітної плати мають працівники промисловості, державного управління, лісового господарства, транспорту, і перевищувала середній показник по економіці відповідно на 29-51%. 

Рівень заробітної плати  працівників сільського господарства, готелів та ресторанів, рибного господарства значно нижчий і становить 52,5-68% середнього рівня по економіці району. 

У вересні продовжував зберігатися високий ступінь диференціації за рівнем оплати праці, коефіцієнт співвідношення між найвищим та найнижчим рівнями заробітної плати за видами економічної діяльності становив 3.

  

По промисловості у вересні місяці найвищою була заробітна плата працівників обробки дерева та виробництва інших неметалевих матеріальних виробів, обробка металу і перевищувала середній рівень по галузі на 13,8-45,4  відсотки.Найнижчою заробітна плата була у працівників з виробництва шкіри та шкіряного взуття, машин та устаткування, і становила відповідно 26,5- 37,3% до середнього показника по промисловості.

Коефіцієнт співвідношення між найвищою та найнижчою заробітною платою в промисловості склав 5,5.

Поряд із галузевою специфікою на рівень заробітної плати впливає тривалість робочого часу. В середньому одним працівником економіки району у вересні відпрацьовано 138 людино-годин.

Коефіцієнт використання робочого часу дорівнював 0,78. Недовикористання максимально можливого фонду робочого часу викликано головним чином втратами робочого часу через неявки, у зв’язку з переведенням на скорочений робочий день, міжсезонням та з дозволу адміністрації. В цілому по району невідпрацьоване 17,7% фонду робочого часу. Ці втрати показано у таблиці 6.1.                                                                                            

 

 

Таблиця 6.1

Використання робочого часу за січень – вересень 2003 року (люд.-год.)