Технологічні прийоми при вирощуванні бугайців на м’ясо в умовах радіонуклідного забруднення сільськогосподарських угідь

Продуктивність бугайців. Різні системи утримання бугайців з 5 до 8-місячного віку мали помітний вплив на показники їх росту. У літній період краще росли і розвивались бугайці I групи, які знаходились на стійловому утриманні. Якщо різниця за живою масою між аналогами всіх груп на початку літа була незначною, то наприкінці липня вона була вищою у бугайців I групи на 4, 7 і 6, 3% (P>0, 05), серпня – на 5, 0 і 6, 9% (P>0, 05) у порівнянні з ровесниками II та III груп. Наприкінці пасовищного періоду різниця за цим показником між групами знову збільшилась. Так, бугайці I групи виявились важчими від ровесників II групи на 10, 2 кг або 5, 8% (P>0, 05) і III групи – на 14, 2 кг або 7, 7% (P>0, 05).

За весь період вирощування середньодобові прирости тварин усіх груп знаходились на рівні – 652-703 г, але у молодняку II групи цей показник був вищим у порівнянні з ровесниками I і III груп відповідно на 18 г або 2, 6% (P>0, 05) і на 51 г або 7, 8% (P<0, 01). У той же час молодняк I групи перевершував на 33 г або 5, 1% бугайців III групи (P<0, 01). Приріст живої маси за весь дослід бугайців II групи становив 385, 9 кг, I – 376 і III – 357, 9 кг (P>0, 05).

Забійні показники і морфологічний склад туш. Результати контрольного забою (табл. 6) показали, що найбільша маса парної туші була у бугайців II групи, а найменша – у III групі. Різниця між цими групами становила 21, 5 кг або 12, 0% (P<0, 05) на користь II групи, а між I і II групами – 5, 6 кг або 2, 9% (P>0, 05), I і III – 15, 9 кг або 8, 9% (P>0, 05). Разом з тим, за забійною масою тварини II групи переважали на 12, 2% (P<0, 05) і 3, 0% (P>0, 05) ровесників III і I груп. Бугайці I групи мали на 8, 9% (P>0, 05) більшу забійну масу в порівнянні з ровесниками III групи.

 

Таблиця 6

Забійні показники бугайців, Mm, n=3

Показник Група

I II III

Передзабійна жива маса, кг 379, 37, 62 386, 36, 33* 353, 74, 06

Маса парної туші, кг 195, 05, 77 200, 65, 76* 179, 12, 22

Вихід парної туші, % 51, 4 51, 9 50, 6

Маса внутрішнього жиру-сирцю, кг 8, 300, 46 8, 800, 47 7, 600, 52

Вихід внутрішнього жиру-сирцю, % 2, 19 2, 28 2, 15

Забійна маса, кг 203, 36, 23 209, 46, 09* 186, 72, 73

Забійний вихід, % 53, 60, 58 54, 20, 72 52, 80, 23

Вихід м'якоті, % 77, 7 79, 1 77, 0

Вихід кісток, % 22, 3 20, 9 23, 0

Вихід м'якоті на 1 кг кісток, кг 3, 480, 23 3, 790, 09 3, 350, 15

Примітка: * – вірогідність різниці по відношенню до I групи, Р<0, 05;

 

Молодняк усіх груп мав достатньо високий забійний вихід, який знаходився на рівні 52, 8 – 54, 2% без суттєвої різниці між групами. Однак бугайці II групи мали дещо більший забійний вихід і перевершували за цим показником ровесників I і III груп на 0, 6 і 1, 4% (P>0, 05) відповідно.

Відмінності між групами за вмістом м'якоті (7, 2 – 21, 5 кг) при майже однаковій кількості кісток (40, 6 – 43, 1 кг) зумовили збільшення коефіцієнта м'ясності у бугайців II групи, який на 8, 9 і 13, 1% (P>0, 05) був вищим, ніж у ровесників I і III груп.

Вміст 137Cs в м'ясі бугайців. Дослідженнями встановлено, що вміст 137Cs у м'ясі бугайців усіх груп протягом досліду коливався від 67, 8 до 118, 9 Бк/кг і був зумовлений різним вмістом його в раціонах, залежав від умов утримання і годівлі (табл. 7).

Слід зазначити, що збільшення накопичення радіоцезію рослинами і більше споживання частинок грунту тваринами, внаслідок погіршення якості пасовищного травостою наприкінці літнього періоду досліду, призвело до значного його накопичення у м'ясі бугайців пасовищних груп на 37, 3 і 44, 1 Бк/кг або 49, 9 і 58, 9% (P<0, 01) у порівнянні з ровесниками стійлового утримання, які споживали скошені зелені корми з польової сівозміни.

 

Таблиця 7

Вміст 137Cs у м'ясі бугайців, Mm, n=3

Показник Група

I II III

Вміст цезію в м'ясі, Бк/кг: 

 наприкінці літнього періоду 74, 84, 05** 112, 14, 96 118, 95, 01

 наприкінці зимового періоду 87, 32, 57 71, 61, 83** 91, 33, 67

 наприкінці досліду 84, 93,