Предмет:
Тип роботи:
Інше
К-сть сторінок:
120
Мова:
Українська
особи, яка відбирала зразок.
Середню пробу зерна беруть із ретельно перемішаної об’єднаної проби методом квадратів (рис. 1).
Рисунок 1 – Виділення середньої проби зерна методом квадратів.
При цьому все зерно об’єднаної проби висипають на рівну поверхню й розрівнюють лінійкою, придаючи йому форму квадрата. Потім тією ж лінійкою ділять квадрат по діагоналях на 4 трикутника. Матеріал двох протилежних трикутників збирають, а двох інших видаляють. Цю операцію повторюють до тих пір, поки не залишиться потрібна для середньої проби кількість зерна (2 кг).
Нижче наведені терміни та їхні визначання, щодо заготівельного і постачального зерна, згідно з ДСТУ 2422-94.
Домішки – механічно травмоване і ушкоджене зерно пшениці, всі органічні та неорганічні включення, а також зерна інших культур та насіння бур’янів. Домішки поділяють на зернову і смітну.
До зернової домішки відносять:
- Бите зерно – частки зерна, утворені в результаті механічної дії.
- Щупле зерно – зерно ненаповнене, зморщене, легковаге, деформоване внаслідок несприятливих умов розвитку і визрівання.
- Давлене зерно – зерно деформоване, сплющене в результаті механічної дії.
- Проросле зерно – зерно з корінцем або ростком, які вийшли за межі оболонки, або з ростком, який розірвав оболонку, але не вийшов на поверхню, та зерно з втраченим корінцем і ростком.
- Морозобійне зерно – зерно, ушкоджене заморозками в період визрівання, зі зміненим кольором (білувате або потемніле).
- Ушкоджене зерно – зерно зі зміненим кольором оболонки і ендоспермом від кремового до світло-коричневого кольору внаслідок самозігрівання, сушіння, ураження хворобами та шкідниками.
- Недозріле (зелене) зерно – зерно, яке не набуло повної зрілості, із зеленуватим відтінком, легко деформується в разі натискування.
- Поїдене зерно – зерно, поїдене шкідниками незалежно від ступеня його ушкодження.
- Сажкове зерно – зерно, у якого забруднена спорами сажки борідка або частина поверхні.
До смітної домішки відносять:
- Мінеральну домішку – домішку мінерального походження (пісок, грудочки землі, галька, шлак, руда і т. ін.).
- Органічну домішку – домішку рослинного походження (частинки стебел, листків, стержні колосся, остюки, плівки), рештки шкідників та насіння дикорослих неотруйних рослин.
- Шкідливу домішку – шкідливу для здоров’я людини і тварин домішку рослинного походження (сажка, ріжки, гірчак повзучий, в’язіль різнокольоровий, софора лисохвоста, пажитниця п’янка, геліотроп опушеноплідний, триходесма сива, зерна, ушкоджені нематодою).
- Фузаріозне зерно – зерно, уражене грибами роду фузаріум, білувате, іноді з плямами оранжево-рожевого кольору, легковаге, щупле, нежиттєздатне.
- Зіпсоване зерно – зерно з явно зіпсованим ендоспермом від коричневого до чорного кольору.
Склад основного зерна, зернової і смітної домішок.
До основного зерна відносять:
- цілі й ушкоджені зерна, які за характером ушкоджень не віднесені до зернової і смітної домішок;
- дрібне зерно (для ячменю прохід крізь сито з довгастими отворами розміром 2,2 мм × 20 мм).
До зернової домішки відносять:
- биті і поїдені зерна, незалежно від характеру і розміру їхніх ушкоджень; давлені, щуплі, пророслі, морозобійні, ушкоджені самозігріванням чи під час сушіння, недозрілі (зелені) зерна;
- у ячмені - в залишку на ситі з отворами діаметром 1,5 мм зерна ячменю: давлені, щуплі, пророслі, недозрілі, ушкоджені;
- зерна культурних рослин (пшениці, жита, ячменю, вівса тощо).
До смітної домішки відносять:
- у пшениці та житі - весь прохід крізь сито з отворами діаметром 1 мм;
- у ячмені - весь прохід крізь сито з отворами діаметром 1,5 мм;
- у залишку на ситі з отворами діаметром 1 мм (для ячменю – 1,5 мм): мінеральну, органічну та шкідливу домішки; зіпсоване зерно пшениці, жита і ячменю з явно зіпсованим ендоспермом від коричневого до чорного кольору;
- фузаріозні зерна;
- насіння дикорослих рослин.
Визначання органолептичних показників (ГОСТ 10967-90)
Прилади та реактиви:
- ваги технічні;
- дробарка лабораторна;
- клянка місткістю 200-250 см3;
- колби конічні зі шліфом місткістю 100 см3;
- дошка лабораторна;
- шпатель;
- електроплитка.
Проведення визначання
Колір визначають при денному розсіяному світлі порівнянням з описом у стандартах або із зразками. Для аналізу беруть 100-150 г зерна і розміщують його поряд із зразком, визначаючи наочно різницю у відтінках кольору. Колір зерен пшениці й жита повинен відповідати їх типу. Зерна ячменю повинні бути світло-жовтого або жовтого кольору (допускається сірувато-жовтий) і мати характерний блиск. Зеленкуватий або надто світлий колір свідчить про недозрілість зерна. Зерно, що зберігалося у вологому стані або пошкоджене самозігріванням, втрачає блиск, стає тьмяним, у кольорі з’являється бурий відтінок, причому спочатку тьмяніють його кінчики. Звичайно, втрата блиску пов’язана з розвитком плісені, яка спочатку уражує зародок, а потім поширюється на все зерно.
Запах визначають у цілому і розмеленому зерні. Із середньої проби відбирають наважку близько 100 г, поміщають у склянку і встановлюють наявність або відсутність стороннього запаху. Для чіткішого відчуття запаху зерно насипають у конічну колбу із шліфом місткістю 100 см3, щільно закривають пробкою й витримують 30 хв при температурі 35-40 °С. Потім відкривають колбу і досліджують на наявність стороннього запаху в зерні. У свіжорозмеленому зерні він відчувається краще.
Непошкоджене зерно пахне свіжою соломою. Зіпсоване зерно набуває стороннього запаху. При цьому звичайно змінюється і його смак. За запахом встановлюють три ступені псування зерна. Першою ознакою псування є поява солодового запаху внаслідок самозігрівання, що викликало проростання зерна. Плісняво-затхлий запах з’являється при ураженні вологого і сирого зерна плісеневими грибами. Гнильний запах свідчить, що плісень проникла всередину зерна і викликала розклад органічних речовин. При цьому можуть