Технологія спирту

Кількість редукувальних речовин визначають по кількості йоду, що вступив у реакцію.

Прилади та реактиви

-Ваги лабораторні загального призначення другого класу точності згідно з ГОСТ 24104.

-Термометр рідинний скляний з ціною поділки шкали 1°С і діапазоном вимірювання температури від 0 до 100°С згідно з ГОСТ 28498.

-Стакан В (Н) – 1(2) – 50, В (Н) – 1(2) – 100, В (Н) – 1(2) – 1000 згідно з ГОСТ 25336.

-Циліндр 1(3) – 5 – 1(2), 1(3) – 10 – 2, 1(3) – 25 – 2, 1(3) – 100 – 2, 1(3) – 500 – 2, згідно з ГОСТ 1770.

-Колба мірна 1 – 100 – 2, 1 – 1000 – 2 згідно з ГОСТ 1770.

-Лійка В – 100 – 150 згідно з ГОСТ 25336.

-Колба Кн – 2 – 250 – 34 ТХС згідно з ГОСТ 25336.

-Бюретка згідно з ГОСТ 29251.

-Піпетка згідно з ГОСТ 29227.

-Папір фільтрувальний лабораторний марки Ф згідно з ГОСТ 12026.

-Вода дистильована згідно з ГОСТ 6709.

-Мідь сірчанокисла згідно з ГОСТ 4165.

-Калій-натрій виннокислий (сегнетова сіль) згідно з ГОСТ 5845.

-Калій йодистий згідно з ГОСТ 4232.

-Калій біхромат згідно з ГОСТ 4220.

-Натрій вуглекислий безводний згідно з ГОСТ 83.

-Натрію гідроксид згідно з ГОСТ 4328.

-Натрій фосфорнокислий двозаміщений згідно з ГОСТ 4172.

-Натрію тіосульфат згідно з ГОСТ 27068.

-Кислота соляна згідно з ГОСТ 3118.

-Кислота сірчана згідно з ГОСТ 4204.

-Йод згідно з ГОСТ 4159.

-Крохмаль розчинний згідно з ГОСТ 10163.

 

 

Підготовка до визначання

Приготування початкового розчину

Із освітленого розчину, що залишився після Визначання масової частки сахарози, відбирають піпеткою 10 см3 (відповідні 2,6 г бурякової меляси), переводять до мірної колби місткістю 100см3 за температури 20ºС доводять вміст колби дистильованою водою до мітки і перемішують.

 

Проведення визначання

Відбирають піпеткою 25см3 початкового розчину (відповідні 0,65 г меляси), переводять до конічної колби місткістю 250 см3, додають 25 см3 реактиву Оффнера і на кінчику ножа додають трохи грубо подрібненої пемзи. Колбу ставлять на азбестову сітку і нагрівають на газовому пальнику 4-5 хв. до початку кипіння, потім зменшують полум'я так, щоб воно ледве торкалося сітки і підтримують помірне кипіння точно 7хв. Потім вміст колби охолоджують у холодній воді до 20ºС, не збовтуючи, щоб уникнути окислення осаду

Після кип’ятіння розчин повинен мати блакитно-зеленувате забарвлення. 

Наявність жовтогарячого забарвлення розчину свідчить пор недостатню кількість реактиву Оффнера. У цьому випадку визначання повторюють з розчином, розведеним у 5, 10 або 20 разів. Для цього відбирають піпеткою 20, 10 чи 5 см3 початкового розчину, переводять до мірної колби місткістю 100 см3, за температури 20°С, доводять вміст колби дистильованою водою до мітки і перемішують. Відбирають піпеткою 25 см3 розведеного таким чином початкового розчину, що містить відповідно 0,13; 0,065 чи 0,0325 г бурякової меляси, переводять до конічної колби місткістю 100 см3 і добавляють 25 см3 реактиву Оффнера. 7,5 см3 розчину соляної кислоти молярної концентрації с(НCl)=1 моль/дм3, відміряного циліндром, обережно додають по стінках колби до охолодженого розчину, що має блакитно-зеленувате забарвлення, щоб розчинити осад, який знаходиться на стінках, і відразу чи після додавання кислити додають до випробувального розчину із бюретки 20 см3 розчину йоду молярної концентрації 0,0323 моль/дм3. Колбу закривають скляною або корковою пробкою і залишають на 2 хв., періодично перемішуючи вміст обертанням.

Рівно через 2 хв. відтитровують надлишок йоду у колбі розчином тіосульфату натрію молярної концентрації 0,0323 моль/дм3. У кінці титрування, коли розчин стане світло-жовтим, до нього додають 2,5 см3 розчину з масовою часткою крохмалю 0,5% і титрують до зникнення синього забарвлення.

Одночасно проводять контрольний дослід (з тією ж кількістю розчину меляси, реактивів і йоду, що і в основному досліді, без кип’ятіння) для встановлення поправки на окислення йодом речовин, які знаходяться в розчині.

За різницею між кількістю тіосульфату натрію, витраченого на титрування у робочому і контрольному дослідах, встановлюють кількість сполучного йоду. Масову частку редукувальних речовин Ис у відсотках обчислюють (із розрахунку, що 1 см3 розчину йоду молярної концентрації 0,0323 моль/дм3 еквівалентний 1 мг редукувальних речовин) за формулою:

 

 ,

 

де V3 – кількість розчину тіосульфату натрію, витраченого на титрування у контрольному досліді, см3;

V4 – кількість розчину тіосульфату натрію, витраченого на титрування у робочому досліді, см3;

Н – фактична маса бурякової меляси з урахуванням (якщо це мало місце) додаткового розведення початкового розчину, г.

У тому випадку, якщо поправкові коефіцієнти розчинів йоду (КИ) і тіосульфату натрію (КТ) відмінні від одиниці, масову частку редукувальних речовин у мелясі визначають за формулою:

 ,

де: VИ – кількість розчину йоду, витраченого на Визначання, см3;

КИ – коефіцієнт поправки розчину йоду;

VТ – кількість розчину тіосульфату натрію, витраченого на титрування, см3;

КТ – коефіцієнт поправки розчину тіосульфату натрію;

К – поправка на витрату йоду у