Теоретичні і практичні аспекти управління організацією в сучасних умовах

Теорія культури управління – ця теорія є ще одним новим підходом до розробки теорії і практики сучасного менеджменту. Серед його представників відзначимо В. Сате, Е. Шайна, Т. Парсонса, Р. Квіна, Дж. Рорбаха. У межах теорії менеджменту організаційна культура розглядається як потужний інструмент, що дає змогу орієнтувати всі підрозділи організації і окремих осіб на досягнення спільних цілей, мобілізувати ініціативу співробітників, виховувати відданість організації, поліпшувати процес комунікації, корегувати поведінку.

Теорія менеджменту людських ресурсів виникла у 60-ті роки минулого сторіччя завдяки соціологу Р. Майлзу. В цій моделі робітники розглядаються як джерело невикористаних ресурсів і як найважливіша можливість налагодити більш раціональне планування і прийняття рішень в загальній структурі підприємства.

Теорія культури управління, яка набуває все більшого поширення теорія культури управління- теорія раціональної організації праці апарату управління, розкриття ролі культурного елементу в ньому.

Концепції управління організацією

1. Концепція гуманізації праці. Ця концепція грунтується на повному використанні людських ресурсів, особливо інтелектуальних і морально-психологічних резервів кадрового складу. Концепцію характеризують наступні 4 принципи:

- Безпека

- Справедливість

– Демократія

- Розвиток особистості

Реорганізація праці в крупних фірмах дозволяє урізноманітнити ці методи – надавати більшої самостійності працівникам, збільшувати кількість трудових операцій, здійснювати планову ротацію кадрів, проводити спеціальну підготовку працівників до реалізації нововведень (тренінг-групи, формування команд, інструментальне навчання тощо).

Дослідження ефективного менеджменту з удосконалення внутріфімового господарювання незалежно від вибору тієї чи іншої концепції організаційно-управлінського розвитку вимагає прийняття до уваги трьох найважливіших факторів, які визначають і формують методи управління фірмами. До них належать:

- Фундаментальні принципи управління

- Механізми, методи і правила, за допомогою яких ці принципи втілюються в життя

- Соціальна і культурна специфіка держави, історичні традиції, стан суспільної свідомості, національний характер.

2. Концепція інноваційного розвитку – ця концепція передбачає удосконалення формальної структури управління, координацію при прийнятті управлінських рішень, постійне підвищення кваліфікації і навчання персоналу, оптимізація між особових і між групових відносин, планування кар’єри співробітників і т. д.

Ця концепція передбачає здійснення наступних етапів:

1) діагностика системи управління;

2) виявлення проблеми;

3) відпрацювання варіанту вирішення цієї проблеми;

4) застосування обраного варіанту;

5) контроль;

3. Концепція партисипативного управління. Термін «партисипація» запозичено із зарубіжної теорії і практики управління, він означає залучення найманих працівників до прийняття управлінських рішень. Концепція партисипативного управління вважає, що участь працівника в діяльності організації, яка виходить за межі його функціональних обов’язків, сприяє підвищенню ефективності організаційно-управлінських рішень, реалізації певних вторинних потреб працівника, коли він отримує задоволення від роботи і працює якісніше і продуктивніше. Отже, партисипативне управління – це один із сучасних методів менеджменту, що передбачає його демократизацію, участь найманих працівників в управлінні виробництвом.

На практиці партисипативне управління може реалізовуватися за такими напрямками:

- працівники отримують право самостійних рішень у таких аспектах діяльності: вибір засобів здійснення трудового процесу, режим роботи і відпочинку, запровадження нових методів роботи;

- працівники можуть бути залучені до постановки цілей, яких їм належить досягти, до визначення завдань, що потребують виконання;

- працівникам надається право контролю за якістю продукції і водночас установлюється відповідальність за кінцевий результат;

- партисипативне управління дає працівникам право на формування складу робочих груп (бригад) із членів організації та на визначення, з ким вони кооперуватимуться в процесі групової діяльності;

- працівники залучаються до різноманітних творчих груп, органів управління як на низовому рівні, так і на рівні організації;

Основні елементи партисипативного управління в реальній практиці мають реалізовуватися паралельно, оскільки вони тісно пов’язані та доповнюють один одного.

 

 

Кожна організація має власну філософію. Слово «Філософія» відбувається з давньогрецького мови та позначає любов до мудрості, прагнення до пізнання, до науки.

Компанія, корпорація, та й решта організацій загалом – це той самий живий організм, який, як і творча людина, народжується, розвивається, дорослішає, відчуває труднощі, що увінчується успіхом.

Філософія організації – це сукупність смислів, цінностей і цілей діяльності що працюють у ній людей, це основні установки, відповідно до якими організація здійснює своєї діяльності. Вона може охоплювати у собі такі складові, як місія, бачення компанії, цінності, ключові компетенції компанії, зобов'язання компанії перед зацікавленими групами.

І керівники організацій, і вітчизняні підприємці дедалі частіше кажуть необхідність для очолюваних ними структур мати сильну, продуману корпоративну ідеологію. Вони вважає її однією з найважливіших чинників зростання організації.

Філософія організації – сукупність внутріорганізаційних принципів, моральних і адміністративних і правил взаємовідносин персоналу, система цінностей й переконань, які сприймаються всім персоналом, підпорядкована глобальної мети організації. Дотримання філософії гарантує успіх і добробут у відносинах персоналові та, як наслідок, ефективний розвиток країни організації.

У філософії організації закладено пояснення існування й діяльності організації, вона дає картину управління і основні уявлення, ніж власне організація підприємство має бути.

Філософія організації описує: господарську систему організації – хто? Мета організації – чого ж ми хочемо? Сферу діяльності – що ми проводимо?. У філософії організації конкретизуються