Теоретичні і практичні аспекти управління організацією в сучасних умовах

Із недавно досягнутих цілей можна виділити вихід на новий для організації ринок – в результаті маркетингових досліджень було виявлено незадоволений попит і бажання споживачів купувати солодковершкове масло під торговою маркою “Біла Лінія”, і таким чином на Тульчинському маслосирзаводі (який входить до цього ж холдингу) була замовлена партія середніх розмірів, яка була успішно реалізована.

 

 

Організація працює на ринку молочної продукції, який має свої важливі особливості – короткий термін зберігання продукції в сирому вигляді; наявність широкого асортименту продуктів переробки та потреба в кооперації і інтеграції, обумовлена особливостями переробки молока.

Крім того, слід відмітити той факт, що специфікою ринку є високий рівень регіональності. Не дивлячись на те, що продукція великих підприємств добре представлена на національному рівні – в окремо взятому регіоні є свій «локальний» лідер. Для споживача надзвичайно важливо, щоб молочна продукція була «вироблена тут, в цьому регіоні» («своя», «рідна»). Нерідкі спроби великих компаній створити національний бренд, який був би для споживача гарантом стабільної високої якості, оскільки дрібні локальні виробники іноді, на думку споживача, грішать недотриманням стандартів якості. В той же час, спостерігається регіональна міграція – успішні сильні локальні бренди прагнуть вийти за межі регіону.

Основні фактори, що впливають на стан ринку молочної продукції можна поділити на:

1) Фактори внутрішнього середовища:

- кількість поголів'я корів

- середньоденний удій молока

- системи технологічного оснащення

- персонал та ін.

2) Фактори зовнішнього середовища:

- політика держави (фіскальна, кредитно-грошова, аграрна, зовнішньоекономічна та ін.)

- стан економіки

- розвиток конкуренції та ін.

Кожне з підприємств на ринку молочної продукції має у своєму портфелі декілька категорій (від традиційного молока, кефіру, сметани, масла до новинок – продуктів з доданою користю, так званих біозбагачених). Не завжди різні категорії об'єднані одним брендом – звідси широкий спектр брендів, упаковок і цін на молочні продукти. Величезна «продуктова/пакувальна/цінова» варіативна – одна з ключових характеристик ринку. Ринок досить розвинений, насичений і за оцінками експертів не відрізняється від європейських ринків. Проте не слід забувати, що за даними Держкомстату споживання молочної продукції на душу населення в Україні все ж в рази нижче, ніж в європейських країнах. Для виробників це показник наявності потенціалу ринку, у тому числі і за рахунок зміни культури споживання.

Сегментація ринку за видами молочної продукції за даними Міністерства сільського господарства свідчить, що серед основних груп молочної продукції найбільш значна частка ринку припадає на незбиране молоко, кисломолочні продукти, йогурти, сметану, сир і вершки. Частка незбираного молока на ринку становить близько 84% у кількісному вираженні. Наступними за значущістю для споживання видами молочної продукції є сир, займана частка ринку близько 8%, потім масло з часткою ринку 5%. При цьому важливо відзначити, що за останні п'ять років споживання сиру в Україні зросла в три рази.

 

 

 

Український споживач сприймає традиційні молокопродукти (молоко, сметану, кефір) як базову їжу, тоді як сучасну кисломолочну категорію (йогурти, сирки з наповнювачами) досі розглядає в деякій мірі як «балощі». Експерти відмічають специфіку культури споживання молочної продукції українцями, для яких кефір – це передусім корисний продукт, який нормалізує функціонування шлунку та і взагалі «для усього». Фрукти і ягоди у складі питних йогуртів вважаються додатковим доказом корисності продукту. Густі йогурти цінуються за те, що ними можна наїстися. Ряжанка, навпаки, споживається для «настрою»: покупцям подобається її специфічний смак. Популярність сметани пояснюється кулінарними традиціями, згідно з якими, наприклад, «борщ без сметани – не справжній борщ».

Основними сегментами ринку молочної продукції є:

1) ринок споживачів – окремий особи, які купують свіжу і перероблену продукцію для задоволення особистих потреб;

2) ринок виробників – покупці свіжої продукції як сировини для переробки, або готової продукції та напівфабрикатів для використання в процесі виробництва в закладах громадського харчування, на підприємствах харчової промисловості для виготовлення інших продуктів харчування (наприклад, кондитерських і хлібобулочних виробів) ;

3) ринок проміжних продавців – покупці продукції з метою подальшого перепродажу (в основному заклади оптової та роздрібної торгівлі) ;

4) ринок державних установ – державні організації, які купують продукцію для передачі медичним закладам, дитячим будинкам, військовим частинам та ін;

5) зовнішній ринок.

Щодо споживачів продукції, то на ринку молочних продуктів України 70% попиту спрямований на продукцію економ-класу (мінімальний рівень якості, найдешевша упаковка), 25% – продукцію середнього рівня якості, і 5% – продукцію преміального сегменту (на 20-30% дорожче середнього сегменту, але являє собою відбірний продукт екстра-класу). Важливою особливістю ринку є також так звана індиференційована лояльність – коли задоволений одним видом продукції споживач хоче спробувати всі види продукції під цією маркою, і як правило, надає перевагу лише їй.

Власне з цим і пов’язані особливості здійснення товарно-асортиментної політики – адже на ринку молочних продуктів України 70% попиту спрямований на продукцію економ-класу (мінімальний рівень якості, найдешевша упаковка), 25% – продукцію середнього рівня якості, і 5% – продукцію преміального сегменту (на 20-30% дорожче середнього сегменту,