Теоретичні і практичні аспекти управління організацією в сучасних умовах

Відділ постачання і збуту займається організацією збуту продукції в певному регіоні та супроводження продукції Транспортна діяльність підприємства, процесами доставки комплектувальних виробів, сировини, потрібної для виробничо-господарської діяльності організації; доставкою вироблених на підприємстві молочних виробів до безпосередніх реалі заторів, управляє процесами формування маршрутів та графіків перевезень, графіків роботи цехів, їх розповсюдженням та контролюванням виконання графіків. Однією з найголовніших функцій даного відділу є забезпечення постачання необхідної сировини та матеріальних ресурсів для поточної операційної діяльності підприємства.

Організаційна структура ТОВ “Білоцерківський молочний комбінат” належить до багаторівневих функціональних структур, характерниими ознаками якої є автономність окремих підсистем (елементів), пріоритет вищих за рівнем підсистем порівняно з нижчими і керованість нижчих за рівнем підсистем з боку вищих.

 

 

 

 

Концепція управління за цілями (MBO – management by objectives) є однією з найбільш широко розповсюджених у реальному застосуванні способів встановлення цілей та оцінки діяльності керівників. В рамках теорії управління за цілями, діяльність по формуванню і встановленню системи цілей і роботи з ними розглядається як головна задача менеджера, а система цілей – як фактор, що впливає на структуру організації і забезпечує її ефективне функціонування і довгостроковий розвиток.

Різні вчені чи практики по-різному трактують поняття “управління за цілями”. Одним з перших, хто опублікував концепцію управління за цілями як метод підвищення ефективності рганізації, був П. Друкер. Він обґрунтував такі передумови концепції управління за цілями:

- головним призначенням менеджера має бути організація господарських операцій;

- менеджери, з одного боку, завжди мають дбати про економічні результати, а з іншого – думати про довгострокові наслідки рішень, які приймають, оскільки прагнення отримання швидкого прибутку може підірвати позиції організації в майбутньому.

На початку 90-х рр. ХХ ст. Р. Каплан і Д. Нортон запропонували новий підхід до оцінювання результатів діяльності компаній, який дає змогу подолати обмеженість традиційних методів. За цим підходом для оцінювання організації було розширено набір показників: крім фінансових, пропонувались нефінансові показники, наприклад, інформація про конкурентів, про внутрішні процеси та потенціал розвитку підприємства.

Д. Мак-Грегор “управління за цілями” вважав методом управління. На його переконання використання цього методу на підприємстві є доцільно, тому що дає можливість оцінювати керівників за результатами, а не за індивідуальними якостями. Д. Мак-Грегор запропонував, щоб кожен керівник нижчої ланки визначав конкретні виробничі цілі та засоби їх досягнення спільно з керівником вищої ланки.

Процес управління за цілями, що його запропонував Д. Мак-Грегор, складається з таких взаємозалежних етапів:

1) розроблення чітких, коротких формулювань цілей;

2) розроблення реалістичних планів їх досягнення;

3) систематичний контроль, вимірювання та оцінювання роботи і результатів;

4) коригувальні заходи для досягнення запланованих результатів.

Отже, концепція “управління за цілями” – це вид управлінської діяльності, спрямованої на досягнення конкретних стратегічних цілей підприємства, що формуються та реалізуються через узгодження з керівниками усіх ланок управління та окремими працівниками.

Концепція “управління за цілями” є доволі прогресивною і має значні переваги. Перевагами цього методу є можливість:

- залучення керівників усіх рівнів до процесу розроблення цілей;

- стимулювання процесів зворотного зв’язку;

- поєднання завдань, що стоять перед кожним менеджером, із загальними цілями організації;

- підвищення ефективності роботи за рахунок того, що кожен керівник має чітке уявлення про свої цілі та цілі організації загалом;

- посилення мотивації до роботи як результат особистої участі усіх керівників у розроблення та узгодженні цілей;

- удосконалення системи контролю та оцінювання роботи кожного працівника відповідно до отриманих результатів.

- зменшення негативного впливу контролю на роботу працівників;

- досягнення стратегічних, а не лише поточних цілей підприємства.

Етапами процесу управління за цілями є:

Етап 1. Встановлення конкретних цілей діяльності підприємства та узгодження їх з працівниками.

Насамперед потрібно визначити короткострокові та середньострокові цілі усієї організації, донести до керівників нижчих ланок управління, та узгодити їх з ними, лише тоді визначати стратегічні цілі згідно зі стратегією та місією підприємства. Впровадження цієї концепції на підприємстві має супроводжуватись усвідомленням та чітким формулюванням цілей для кожного працівника – від найвищого керівництва до робітника. Лише чітко окреслена мета сприятиме ефективній роботі кожного працівника, що у результаті формуватиме успіх усієї організації.

Етап 2. Розроблення планів та визначення засобів їх досягнення.

На підставі інформації про внутрішній стан підприємства, його організаційний та ресурсний потенціал, зовнішні фактори впливу та можливі ризики розробити план дій для досягнення потрібних результатів.

Досягти запланованих заходів можна за допомогою залучення зовнішніх консультантів; спільної роботи зовнішніх консультантів та менеджерів підприємства або навчання і консультації менеджерів підприємства зі спеціалістами, що володіють технологією управління за цілями.

Іншим засобом досягнення запланованих результатів може бути використання різних методів мотивування працівників. Тобто необхідно створити відповідну основу для особистого морального і матеріального заохочення відповідно до конкретного внеску у