Теоретичний аналіз та методики психодіагностики професійної спрямованості юристів-правознавців

 

 

 

 

І. 1. Спрямованість як системоутворююча характеристика особистості

І. 2. Основні підходи до вивчення професійної спрямованості у психології

І. 3. Змістово – структурний аналіз професійної діяльності юриста

ІІ. 1. Опитувальник мотивації навчання у вузі (за Т. І. Ільїною)

ІІ. 2. Опитувальник задоволеністі професією і роботою (за А. А. Кісселем, Л. Д. Докторовою) 

ІІ. 3. Опитувальник соціально-психологічних настанов особистості у мотиваційно-потребовій сфері (за О. Ф. Потьомкіним) 

ІІ. 4. Опитувальник рівня емпатійних здібностей (за В. В. Бойком) 

ІІ. 5. Опитувальник рівня вольової саморегуляції (за А. В. Звєрьковим, В. В. Ейдманом) 

 

 

Процес державотворення в Україні супроводжується реалізацією одного з найважливіших завдань – формування правової держави. Цьому глобальному завданню підпорядкована діяльність фахівців однієї з категорій суспільно значимих професій – юристів. Системні зміни, які відбуваються в нашій державі протягом більш як десятиліття, вимагають нових підходів до підготовки спеціалістів юридичної діяльності. Їхня роль невпинно зростає у зв’язку з інтегруванням України у світове співтовариство і необхідністю захисту її міжнародних та економічних інтересів. Курс на формування громадянського суспільства неодмінно підносить домінанту прав особи перед державою, тому закономірно зростає пріоритет гуманістичної спрямованості праці юриста у сфері захисту прав людини.

У процесі професійної підготовки юристів бере участь величезний науково – навчальний комплекс. Його важливою складовою є психологічна наука з її специфічними методами та ціннісними орієнтаціями, які спрямовані передусім на формування якостей особистості, що роблять можливою її успішну професійну діяльність, допомагають зрозуміти правильність обраної професії. Відомо, що психологічну підготовку треба розпочинати на ранніх стадіях вибору професії, працювати з абітурієнтом, щоб скоректувати хибні уявлення, які іноді навіювані романтизмом, соціальним престижем професії юриста, а не глибоко вмотивованим внутрішнім покликанням до діяльності.

У процесі професійної підготовки формується особливий тип правосвідомості юриста, який передусім повинен відрізнятися особливим стрижнем сприйняття іншого як цілісної, унікальної особистості, оскільки кожна людина, навіть злочинець, завжди ширше, глибше будь-якого свого окремого вчинку. Саме в цьому напрямку і працює такий розділ психологічної науки, як юридична психологія. Ще в кінці ХIХ ст. видатний юрист О. Коні відзначав актуальність цього аспекту діяльності юриста, зокрема закликав не порушувати свідомо одного з головних правил кантівської етики, тобто не дивитися на людину, як на засіб досягнення будь-яких, навіть високих цілей [11, с. 16].

З огляду на це актуальність запропонованої теми методичних рекомендацій „Теоретичний аналіз та методики психодіагностики професійної спрямованості юристів-правознавців” зумовлена як об’єктивними умовами сучасного етапу розвитку української держави, важливою роллю і високим авторитетом та престижністю юридичних професій, так і необхідністю глибокої психолого-педагогічної підготовки юристів до виконання своїх професійних обов’язків.

Проблемою тут виступає процес формування особистості спеціаліста у сфері юридичної діяльності, націлений на розвиток професійної спрямованості майбутніх спеціалістів. Слід сказати, що дана проблема на сучасному етапі розвитку науки знаходиться у стадії розробки, оскільки на попередніх етапах розвитку суспільства вона не була достатньо актуальною через особливості старої політичної системи. На сьогоднішній день інтерес науковців усе більше привертає не лише діяльність юриста як спеціаліста, але й процес формування його особистості, особливості цього процесу. Одним із напрямків його вивчення є розгляд психологічних аспектів діяльності, які супроводжують повсякденну працю юриста. Багато авторів (В. С. Лукіна, А. Р. Фонарьов, Г. Ложкін, Н. Глуханюк, Н. Волянюк та ін.) проводять дослідження, пов’язані з професійним розвитком юриста, професіоналізацією його особистості. Проте проблематика професійної спрямованості юристів та студентів юридичних внз недостатньо розроблена і висвітлюється у виявлених нами і доступних джерелах неповно. Це свідчить про те, що пропоноване питання потребує подальшого розгляду та дослідження.

Мета методичних рекомендацій полягає у визначенні та порівняльному аналізі особливостей динаміки розвитку професійної спрямованості майбутніх юристів-правознавців у процесі вузівської підготовки.

У відповідності до об’єкта, предмета і мети дослідження, автор ставить і розв’язує такі завдання:

1) теоретично проаналізувати основні аспекти дослідження діяльності юриста у психології та виокремити складові професійної спрямованості до юридичної діяльності;

2) обґрунтувати можливі методичні прийоми дослідження динаміки розвитку професійної спрямованості студентів юридичного вузу в процесі навчання.

В основу роботи покладено теоретичні положення вітчизняних психологів про соціальну сутність особистості та діяльнісний характер її формування (Б. Г. Ананьєв, О. М. Леонтьев, Б. Ф. Ломов), визначення спрямованості як системоутворюючої характеристики особистості (Б. Ф. Ломов, С. Л. Рубінштейн), про професійне самовизначення як складову життєвого шляху особистості (К. А. Абульханова-Славська, Ш. Бюллер, К. К. Платонов, П. А. Шавір та ін.), а також про систему професійно важливих якостей особистості як змістову складову професійної спрямованості особистості (К. К. Платонов, Б. О. Федоришин, В. Шадріков, О. В. Ящишин та ін.).

 

 

У цьому розділі