Теоретичний аналіз та методики психодіагностики професійної спрямованості юристів-правознавців

Крім того, можлива наявність елементів небезпеки і ризику, у тому числі й при прийнятті рішень, які можуть мати небажані особисті наслідки.

Отже, можна зазначити, що діяльність юриста висуває до особистості широке коло вимог, зокрема до його професіоналізму. На думку А. Е. Жалинського, головними ознаками професіоналізму діяльності юриста є:

• здійснення цієї діяльності за встановленими правилами;
• відповідність процесу і результату діяльності певним вимогам, які можуть мати нормативно-правовий чи професійно-етичний характер;
• підконтрольність діяльності державним органам та (або) корпорації спеціалістів;
• оплатність діяльності;
• гарантії її здійснення у встановлених випадках, включаючи доступ до неї зацікавлених осіб [7, с. 39].

У літературі професіоналізацію визначають як цілісний безупинний процес становлення особистості спеціаліста, що починається з моменту вибору професії і завершується, коли людина припиняє професійну діяльність. Увесь цей час відбувається становлення професійної „Я-концепції” і, залежно від цього критерію, П. В. Макаренко виділяє три основні етапи професіогенезу:

1) орієнтація;

2) навчання;

3) професійне функціонування.

При цьому етап навчання визначається як найбільш сенситивний для розвитку професійної „Я-концепції”, оскільки саме на цьому етапі відбувається формування професійної свідомості майбутнього спеціаліста, повне розуміння особливостей та закономірностей обраної професії [14, с. 5-6].

Проведений у даному підрозділі теоретичний аналіз проблеми засвідчує її актуальність як на теоретичному, так і на практичному рівні. Розглянувши різні аспекти юридичної діяльності, можна побачити, що важливою складовою спрямованості особистості на її оволодіння є розвиток індивідуальних та професійно важливих якостей особистості в процесі професійного навчання, зокрема якостей, пов’язаних із комунікативним аспектом діяльності юриста.

Зазначене вище слугує основою для обґрунтування психологічної методики емпіричного дослідження особливостей динаміки професійної спрямованості майбутніх юристів, про що йтиме мова в другому розділі.

 

 

Дослідження мотиваційних явищ на практиці виявилося досить складним. Складність дослідження професійної мотивації полягає, зокрема, в тому, що далеко не всі студенти відверто говорять про причини вибору професії, а також те, що ці причини по-різному усвідомлюються. Серед інших причин можна назвати відсутність комплексної методики дослідження мотивів [10, с. 89].

Для нашого дослідження найбільш відповідними поставленій меті виявилися методики, представлені у формі опитувальників.

Опитувальники – це широка група психодіагностичних методик, завдання яких подані у вигляді питань або тверджень. Вони призначені для отримання об’єктивних чи суб’єктивних даних зі слів досліджуваного. Опитувальники є одним з найбільш поширених діагностичних інструментів і поділяються на особистісні опитувальники та опитувальники-анкети [23, с. 93].

Для опитувальників-анкет характерним є те, що за їхнього допомогою отримують інформацію про досліджуваного, яка безпосередньо не стосується його особистісних якостей. Особистісні опитувальники спрямовані на вивчення різноманітних особливостей особистості і можуть бути поділені на: опитувальники рис особистості; типологічні опитувальники; опитувальники мотивів; опитувальники інтересів; опитувальники цінностей; опитувальники установок [23, с. 93-94].

У своєму дослідженні ми застосовували систему методик, які дали змогу нам одержати дані про особливості розвитку мотивації професійного становлення майбутніх юристів, а також рівня сформованості системи їхніх професійно важливих якостей, виокремлених нами відповідно до мети і завдань роботи. Їхньою характеристику подано нижче.

Для здійснення порівняльного аналізу динаміки розвитку професійної спрямованості студентів нами також був використаний лонгітюдний метод, або метод поздовжнього зрізу. На відміну від методу поперечного зрізу, лонгітюдний передбачає багаторазове дослідження тієї самої людини чи однієї і тієї ж групи людей протягом досить тривалого відрізку часу. Цінність лонгітюдних досліджень пролягає в тому, що вдається виявити варіативні та інваріативні психічні якості. У вітчизняній психології велику роль в організації та проведенні лонгітюдних досліджень відіграв Б. Г. Ананьєв [25, с. 76-77 ].

 

 

Мотив – це рушійна сила, яка спонукає людину до діяльності, до боротьби за досягнення мети. Мотивами діяльності є людські потреби, почуття, інтереси, усвідомлення необхідності діяти певним чином [8, с. 356]. Мотиви виникають, розвиваються і формуються на основі потреб. Водночас вони відносно самостійні, бо потреба не визначає жорстку сукупність мотивів, їх силу і стійкість. При тій самій потребі в різних людей можуть виникати неоднакові мотиви. Мотиви поведінки й діяльності людини специфічні та мінливі. Їх розвиток відбувається під впливом як навколишньої дійсності, так і цілеспрямованих виховних впливів [10, с. 44]. У системі вузівської освіти навчально-професійна діяльність виступає в якості провідної. Тому наша увага була зосереджена на виявленні мотивів, які спонукають особистість до навчання у внз.

Обрана нами з цією метою методика „Мотивація навчання у внз” [9, c. 433-434] належить до опитувальників, призначених для діагностики мотиваційно-потребової сфери особистості і дають змогу встановити, на що спрямована активність індивіда.

Методика запропонована Т. І. Ільїною. У методиці представлені три шкали: „набуття знань”, „оволодіння професією”, „отримання диплома” [9, с. 433]

Текст опитувальника містить п’ятдесят тверджень, з якими досліджуваний може погодитись або не погодитись. Також в опитувальник, для маскування, автором включено ряд фонових тверджень, які в подальшому не обробляються.

При обробці результатів ураховується кількість балів, яку набрав досліджуваний з кожної шкали. Переважання мотивів за