Теоретичний аналіз та методики психодіагностики професійної спрямованості юристів-правознавців

Під професійною спрямованістю розуміють структуру мотиваційної сфери, що обслуговує безпосередню (процесуальну) специфічну активність людини і суттєво трансформує її загальну (особистісну) спрямованість.

Необхідною загальною умовою формування спрямованості є виникнення вибірково-позитивного ставлення людини до професії, чи до окремого її боку. Мова іде про виникнення суб'єктивного ставлення, а не про ті об'єктивні зв'язки, які можуть мати місце між людиною і професією. Зародження суб'єктивного ставлення звичайно визначають об'єктивні стосунки, що склалися в системі діяльності. Проте останні можуть не набути особистісної значущості або навіть можуть викликати вибірково-негативне ставлення до окремих сторін діяльності.

У характеристиці професійної спрямованості, як правило, виділяють окремі сторони, що виражають переважно її змістовну та динамічну характеристики. До першої належить повнота й рівень спрямованості, до другої – її інтенсивність, дієвість та стійкість. Зупинимося на розгляді показників, що розкривають змістово-особистісну характеристику професійної спрямованості.

Під повнотою розуміють систему різних мотивів, у яких виражаються переваги до певної професії. Таке вибіркове ставлення до професії найчастіше починається з виникнення мотивів, пов'язаних з окремими сторонами змісту певної діяльності чи з процесом діяльності, чи з якимись зовнішніми атрибутами професії (престиж, популярність, заробітна плата тощо). За певних умов значущими для людини можуть стати багато пов'язаних із професією чинників: її творчі можливості, перспективи професійного зростання, престиж професії, її суспільна значущість, матеріальні, гігієнічні та інші умови праці, її відповідність звичкам, особливостям характеру тощо. Це свідчить про те, що професійна спрямованість грунтується на широкому колі потреб, інтересів, ідеалів, установок людини. Що повнішою є професійна спрямованість, то більш багатосторонній сенс має для людини вибір даного виду діяльності, то більш різностороннім є задоволення, що отримується від практичної реалізації даного виду діяльності. Отже, одна із характеристик професійної спрямованості полягає у змістовій наповненості і спрямуванні її мотивів: від окремого до більш різнобічної системи мотивів. Професійна спрямованість великої групи людей у межах однієї професії може включати ті самі мотиви і все ж бути різною. Це зумовлено тим, що система мотивів завжди передбачає їх певну організацію, структуру. Ті самі мотиви можуть бути по-різному організовані, знаходяться в різних відношеннях супідрядності. І, що особливо важливо, різними за змістом можуть бути провідні мотиви, які виражають основні ціннісні орієнтації людини у сфері професійної діяльності.

Зазвичай мотиви, що лежать в основі професійної спрямованості, неоднорідні за походженням, характером зв'язку з об'єктом (професією). У цьому плані інтерес представляють спроби класифікації професійних мотивів різними дослідниками. Так, П. А. Шавір виділяє серед них такі:

Перші, це мотиви, що виражають потребу людини в тому, що складає основний зміст професії, їх ще називають „внутрішніми”, „прямими”.

Друга група мотивів пов'язана з відображенням деяких особливостей професії у суспільній свідомості (мотиви престижу, суспільної значущості професії). Очевидно, що зв'язок індивідуальної свідомості з об'єктом набуває в даному випадку більш опосередкованого характеру і виявляється у так званих соціальних мотивах.

До третьої групи автор відносить мотиви, що виражають потреби особистості, які склались раніше і є актуалізованими при взаємодії з професією (мотиви саморозкриття і самоствердження, матеріальні потреби, особливості характеру, звичок та ін.).

Четверту групу складають мотиви, що виражають особливості самосвідомості особистості в умовах взаємодії з професією (переконаність у власній придатності до здійснення діяльності; у володінні достатнім творчим потенціалом; у тому, що запланований шлях і є „моїм покликанням» тощо).

Мотиви віднесені автором до п'ятої групи, виражають зацікавленість людини у зовнішніх, об'єктивно неістотних атрибутах професії. Нерідко саме ці мотиви виражають прагнення людини до окремих „романтичних” професій [29, с. 27-28].

Є. М. Павлютенков пропонує більш розгорнуту класифікацію мотивів вибору професії, у межах якої можна виокремити:

1) широкі соціальні мотиви, що виражаються в бажанні своєю працею сприяти суспільному прогресу. Вони підкреслюють соціальну спрямованість на загальнолюдські цілі та потреби; 2) моральні мотиви, які виражають усвідомлення людиною єдності моральних норм, правил і вимог, що стосуються кожної працездатної людини, і шляхів, за допомогою яких ці норми і правила реалізуються в суспільстві; 3) естетичні мотиви полягають у прагненні до естетики праці, її краси, гармонії; 4) пізнавальні мотиви характеризуються прагненням до оволодіння спеціальними знаннями, до проникнення в сутність творчої діяльності в межах певної професії, до глибокого ознайомлення зі змістом конкретної професії; 5) творчі мотиви виражають бажання обрати ту чи іншу професію тому, що вона дає змогу бути більш оригінальним, дає можливості для творчості, відкриттів; 6) мотиви, пов’язані зі змістом праці за обраною професією, опосередковуються чіткими знаннями відносно сукупності й відмінних особливостей усіх елементів процесу праці (функцій, операцій, зусиль і дій) і характеризують спрямованість на розумову та фізичну працю; 7) матеріальні мотиви, наявність яких у мотиваційній сфері зумовлена специфікою нашого суспільства і виражає прагнення до високооплачуваних професій; 8) престижні мотиви виражають прагнення до професій, що дають змогу досягти високого статусу в суспільстві, забезпечують швидке кар’єрне просування тощо; 9) утилітарні мотиви характеризуються бажанням