Теоретичний аналіз та методики психодіагностики професійної спрямованості юристів-правознавців

Суттєвою особливістю пізнавальної діяльності слід вважати великий обсяг інформації, яку опрацьовує кожний суб’єкт. У зв’язку з цим вся інформація перевіряється ще раз із позиції її можливої належності до побудови даних мисленнєвих моделей. Вся інформація, що надходить, може бути розподілена на таку, що процесуально закріплюється, та таку, що цього не потребує. Пізнавальна діяльність має не тільки пошуковий характер, а й емоційно-вольовий, що може як полегшувати, так і ускладнювати процес пізнання.

Головним змістом конструктивної діяльності є відбирання та композиція отриманого матеріалу, а також планування послідовності та змісту дій.

Відбір та композиція матеріалу – це відновлення певної події за матеріальними (зміни в матеріальному середовищі) та ідеальними (пам’ять та мислення людей) слідами.

Процес планування складається з таких елементів:

• планування змісту майбутньої діяльності;
• організації перевірки версій;
• системи і послідовності власних дій;
• системи і послідовності дій учасників розслідування справи [6, с. 225].

Таким чином, у найбільш широкому розумінні конструктивну діяльність розуміють планування дій для досягнення мети. Але конструктивна діяльність у юридичній практиці має свої особливості: елемент передбачення завжди охоплює лише певний етап загальної мети. Така особливість визначається пошуковим характером пізнання, де кожен новий факт може змінювати, доповнювати уявлення, що склалися, змінювати планування наступних дій [30, c. 37].

Найбільшою мірою конструктивна діяльність знаходить застосування при співвідношенні конкретної ситуації з нормою кримінального закону, при вирішенні питання про винність особи, при визначенні міри покарання. Цей бік конструктивної діяльності у найбільш завершеному вигляді реалізується у вироку суду.

Оскільки професія юриста належить до соціономічних, то закономірним є те, що одним із обов’язкових елементів психологічної структури правоохоронної діяльності є комунікація, під якою слід розуміти особливості взаємодії, сприйняття в процесі спілкування людей.

Юридична діяльність належить до суб’єкт – суб’єктної діяльності, тобто досягнення її цілей відбувається в системі „людина – людина”. Відповідно її успішність багато в чому визначається вмінням професійно будувати своє спілкування [1, с. 8].

У комунікативній діяльності можна виділити деякі загальні елементи, пізнання яких дає змогу більш повно вивчити особливості комунікації в конкретній галузі:

1) джерела передачі інформації;

2) канали передачі та прийому інформації;

3) контроль як за передачею інформації, так і за її отриманням;

4) переробка інформації.

Проблема комунікативних зв’язків має велике значення для здійснення правоохоронних та правозастосовних функцій. Стосунки між підозрюваним та слідчим, між обвинуваченим і судом та їх вплив на вирок повинні ретельно вивчатись, бо без цього неможливо правильно зрозуміти всі особливості перебігу психічних процесів кожного з учасників [3, с. 97].

Успішність комунікативного процесу залежить від того, наскільки юрист володіє комунікативною компетентністю, як він організовує взаємодію з іншими людьми. Успішне спілкування забезпечується сукупністю таких компонентів:

• пізнавальна сфера (властивості когнітивних процесів);
• емоційна сфера (емпатійність, здатність співпереживати іншим людям);
• уміння підбирати найбільш адекватний спосіб поведінки щодо конкретної людини (ситуативна, гнучка реакція у спілкуванні);
• загальна спрямованість на інших людей (людина має стояти в центрі системи цінностей) [4, с. 56-62].

Комунікативний процес завжди є взаємовпливом, взаємодією людей. У юридичній діяльності йому загалом притаманні прагнення регламентації та контролю [22, c. 67]. Відносини регламентуються так, щоб забезпечувався переважно односторонній вплив, щоб найменшою мірою під нього підпадали фахівці – юристи. Специфічною особливістю спілкування в юридичній діяльності є також його примусовий характер [28, c. 71].

Наявність у психологічній структурі конструювання не виключає такого обов’язкового компонента, як організаторська діяльність, що спрямована на створення оптимальних умов для здійснення діяльності в цілому. Її необхідність визначається такими особливостями юридичної праці:

• множинністю та багатоплановістю;
• пошуковим характером пізнання;
• високою інтенсивністю розумового процесу при дефіциті часу;
• циклічністю [31, с. 59].

За відсутності організаторської діяльності зазначені умови можуть призвести до небажаних наслідків, до змін в особистості та неможливості ефективно здійснювати професійні функції. Стосовно кожного компонента юридичної діяльності її організація виявляється по-різному.

Одним із допоміжних компонентів структури юридичної діяльності є профілактика – правове виховання громадян для попередження порушень закону та вплив на правопорушників з метою недопущення вчинення ними протиправних дій надалі. Засвідчувальна діяльність супроводжує не тільки процес пізнання істини, а й прийняття та реалізацію рішень, пов’язаних із правовими повноваженнями суб’єктів юридичної діяльності. Письмове засвідчення покликане гранично обмежувати можливість прийняття помилкового рішення під впливом негативного емоційного стану чи будь-якої іншої причини, а також полегшує наступний процес перевірки його правильності [31, c. 56].

Крім специфічної психологічної структури, до закономірностей юридичної діяльності можна віднести ряд рис, які відрізняють працю юриста від праці більшості людей інших професій.

По-перше, юридичні професії характеризуються надзвичайним різноманіттям розв’язуваних завдань. Кожна нова справа для слідчого, прокурора, судді, адвоката є новою задачею. Чим менше шаблонів використовується у підході до справи, тим вища ймовірність того, що пошуки істини будуть успішними. При розв’язанні цих завдань юрист має спиратися на свою професійну свідомість. Запобігти односторонності впливу професійного досвіду можна лише тоді, коли інші форми свідомості юриста не набувають юридичного забарвлення [24, с. 22].

По-друге, вся юридична діяльність при всій її складності і різноманітності регулюється правом, і це накладає відбиток на особистість кожного юриста. Праця багатьох юристів