Теоретичний аналіз та методики психодіагностики професійної спрямованості юристів-правознавців

На думку Е. М. Павлютенкова, а також інших авторів (В. Г. Асєєв, І. Іващенко, В. І. Ковальов, П. Крягждже та ін.), визначальну роль у системі мотивації відіграють так звані „внутрішні”, „прямі” (П. Я. Гальперін) мотиви, які найбільше впливають на вибір професії.

Під рівнем професійної спрямованості розуміють ступінь відповідності провідного мотиву в наданні переваги (відповідно, його особистісного смислу) об'єктивному змісту професії [12, c. 39]. При високому рівні спрямованості значущим і необхідним для людини є найбільш істотне в даній діяльності, те, що складає її основний зміст, те, у чому полягає її об'єктивне призначення. При низькому рівні сформованості спрямованості провідний мотив може виражати потребу не стільки в самій діяльності, скільки в різних, пов'язаних з нею обставинах. Таким чином, основним показником рівня професійної спрямованості виступає змістовність і глибина професійного інтересу з урахуванням його місця в системі мотивів, що утворюють професійну спрямованість. Очевидно, що без достатньо високого рівня професійної спрямованості стає неможливою оптимальна взаємодія між людиною і професією, яку ця людина обрала. Тільки за такої умови належного змісту професійної спрямованості можливо прогнозувати успішний розвиток творчих і моральних сил фахівця в обраній професійній діяльності.

Тому оптимальний розвиток професійної спрямованості, основний зміст цього процесу ми знаходимо в підвищенні її рівня.

Високий рівень професійної спрямованості – це та якісна особливість професійної мотивації особистості, яка виражає єдність інтересів суспільства й особистості у сфері професійного самовизначення. Підвищення рівня професійної спрямованості утворює основний зміст її розвитку. Інакше кажучи, аналіз зрушень у мотиваційній сфері працівників у процесі наростання і поглиблення їх професійної спрямованості виявляє як основну закономірність усе більшу відповідність між „особистісним смислом” (О. М. Леонтьев) праці та її об'єктивним змістом. Дані зміни, відповідно, мають характер об'єктивної закономірності, оскільки є істотними і необхідними в усіх випадках, коли забезпечується оптимальний розвиток професійної спрямованості [29, с. 30-33].

Під стійкістю професійної спрямованості особистості розуміють характеристику потенційної можливості зміни орієнтації у виборі професії або зміни ієрархії мотивів при збереженні орієнтації суб'єкта на певний вид професійної діяльності [13, с. 31].

Професійна спрямованість особистості, з точки зору її динамічного боку, найбільш повно і всесторонньо відображена у змістово-процесуальній моделі, запропонованій К. С. Пряжніковим. Складовими елементами моделі він виділяє:

• орієнтування в соціально-економічній ситуації і прогнозування престижу обраної праці;
• визначення близьких професійних цілей як етапів і шляхів до даної мети;
• уявлення про перепони, що ускладнюють досягнення професійних цілей;
• наявність резервних варіантів вибору на випадок невдачі за основним варіантом самовизначення [18, с. 12].

Отже, професійна спрямованість – це загальна характеристика відношення людини до певного типу професій. Між професійною спрямованістю та іншими компонентами мотиваційної сфери існує складний неоднорідний зв’язок. З одного боку, спрямованість на певну професію виникає тоді, коли інші компоненти мають високий рівень сформованості та стійкості, виявляються досить тривалий час. З іншого боку, професійна спрямованість, що досягла певного рівня розвитку, вбирає в себе ці компоненти, підкріпляє їх функціонування загальносистемними впливами. Нарешті, при високому рівні професійної спрямованості вона починає підпорядковувати собі інші сфери життєдіяльності людини, перерозподіляє резерви вільного часу, детермінуючи вибір певних видів занять, підкоряючи здійснювані форми і рівень активності інтересам професії [21, с. 100-101].

Зазначене вище дає змогу говорити про професійну спрямованість як про один із головних факторів, необхідних для професійного самовизначення та подальшої професіоналізації особистості. Для більш глибокого розуміння означеної в роботі проблеми необхідно проаналізувати юридичну діяльність як професійну, розглянути її структурні компоненти. Ці питання розглядатимуться нами у наступному розділі роботи.

 

 

У цьому підрозділі ми розглянемо структуру юридичної діяльності і зробимо спробу охарактеризувати її змістові компоненти.

 

Юридична діяльність є різновидом трудової діяльності. Дослідження В. Г. Андросюк, Л. І. Казміренко, Я. Ю. Кондратьєва, А. М. Бандурки та ін. дають змогу розрізняти її за профілем (правоохоронна, правозастосовча, судова) та за суб’єктом її реалізації (оперативно-розшукова, слідча, по здійсненню правосуддя, пенітенціарна, прокурорська, адвокатська, нотаріальна).

Змістова характеристика юридичної діяльності розкривається у таких її аспектах:

• пізнавальному;
• конструктивному;
• комунікативному;
• організаторському.

Необхідно також виділяти два допоміжні види юридичної діяльності, які не визначають змісту, але супроводжують її як невід’ємні частини: 1) профілактична та 2) посвідчувальна [31, c. 45 ].

Характеризуючи пізнавальний аспект юридичної діяльності, потрібно сказати, що у психологічній структурі різних професій та видів діяльності процес пізнання має різний зміст, що визначається його метою, об’єктами, обсягом необхідної інформації, методами та засобами, умовами реалізації пізнання і закріплення інформації тощо. У юридичній діяльності всі зазначені елементи суттєво своєрідні, що й надає їй специфіки. Пізнавальна діяльність необхідна для встановлення факту наявності чи відсутності правопорушення, визначення причетності до нього певної особи та ступеня її вини, адекватно до якої визначається міра покарання.

Характерною особливістю пізнання в юридичній діяльності є високий ступінь невизначеності первісного, вихідного мислиннєвого завдання. Мета пізнання постійно уточнюється, змінюється [2, с. 105]

Специфічною рисою пізнання в юридичній діяльності є спрямованість на події минулого, теперішнього і майбутнього часу. Через факти теперішнього пізнавальна діяльність поширюється на явища і події минулого, а на