Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Трансцендентальні та культурологічні виміри феномену української ікони

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
48
Мова: 
Українська
Оцінка: 

її рефлексивні функції щодо формування національної свідомості розглянуті Д. Степовиком. Вагомий внесок у розробку цього феномену внесли праці Л. Успенського, який тлумачив ікону, як форму вторинної релігійної істини, К. Юнга, який ввів систему архетипових стереотипів, на яких ґрунтуються світові культури та ці прояви іконічного, а також В. Личковах, що надає цьому архетипу якості, притаманні універсалізму культури, тобто бачить у ньому можливості узагальнюючого начала, яке надає процесу культуротворчості естетичний вектор. 

Вагомим філософсько-методологічним підґрунтям для аналізу іконічного як світоглядної універсалії культури, стали наукові праці М. Гайдеггера, А. Кобзєва, О. Лук’янова, М. Мамардашвілі та ін. Необхідність всебічного осмислення проблеми іконічності зумовило залучення у концептуальну логіку дослідження, в контексті історико-філософської традиції філософії ХХ століття, філософських праць М. Кондакова, П. Флоренського, Р. Франка, А. Швейцера. Для розуміння феномену іконічного використані також розробки близьких явищ, що передували християнству, зокрема язицького обряду ініціації як загальної структури архетипу, притаманному архетипічному мисленню в цілому (В. Балушок), а також опосередковано пов’язаних з ним рис іконічності з точки зору функцій, які вони виконують у соціальному просторі. Виокремлення і всебічний розбір формальних ознак іконічного зроблено у працях Фр. Бекона (герменевтичне тлумачення міфологічного тексту), Г.-В.-Ф. Гегеля (іконічний портрет як метатеорія образотворчого мистецтва), Г. Сковороди (Світ Біблії як ідеальний художній образ), Клода Леві-Стросса (містерійний характер сакрального мистецтва), Хосе Ортеги-і-Гасета (бунт мас як антропологічна катастрофа особистості), які є своєрідним модератором апофатичних (трансцендентних) понять через катафатичні (трансцендентальні) терміни.
Джерельною базою осмислення та верифікації виявлених феноменів іконографії, а також іконографічною базою іконічного, що дозволили класифікувати типологію його тлумачення за формальними ознаками, на рівні зовнішніх характеристик в художній практиці різних періодів стали так звані “правильники” ікон початку XIX століття. 
Ключ для розуміння специфіки екзистенціальної природи іконічного ідеалу дають філософські автобіографії, які функціонують в християнстві, починаючи від Августинової “Сповіді”. Варіативність тлумачення іконічного у західному та східному ареалах вимагало також залучення праць, які дозволяють зрозуміти природу сповідального активізму та варіативність його тлумачення в різних філософських школах (Г. Сковорода, Лао-цзи). 
Необхідно також визначити специфіку української іконотворчості як форма суспільної та індивідуальної ініціації онтологічно значущої для етносу та стало вагомим підґрунтям у дослідженні шляхів його джерела його культуротворчості, самоактуалізації в проекції просторово-часових трансформацій та його становлення та трансформації.
Аналіз підходів до феномену ікони в їх історичній ретроспекції доводить необхідність їхньої систематизації – це по-перше, і по-друге, виокремлює вивчення специфіки протікання процесу іконотворчості у трансцендентальних та культурологічних вимірах феномену української ікони. Це обумовило вибір теми. 
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з програмою наукових досліджень і планами наукової діяльності кафедри естетики, історії та культури Слов’янського державного педагогічного університету. 
Мета дослідження – виявити своєрідність іконічного образу як етномистецького, філософського та релігійного явища 
Реалізація означеної мети зумовила постановку й вирішення завдань: 
– дослідити логіку історичного розвитку та становлення теоретичних підвалин іконопису, в яких узагальнювалась його технологія;
– визначити методологічні підходи, які дозволяють розглянути ці технології в проекції на вітчизняні етнокультурні традиції;
– охарактеризувати іконічну атрибутику з позицій світоглядних орієнтирів, які акумулюють в собі християнську онтологію та гносеологію;
– простежити шляхом порівняльного аналізу українських та російських іконописних шкіл становлення онтології іконічного буття та виявити його архетипи та світоглядні орієнтири;
– розглянути трансформації культурофілософії святості на прикладі архетипу Героя у західній та вітчизняній культурних традиціях та визначити концепти, що дозволяють з’ясувати суттєву різницю в їхньому тлумаченні Г. Сковороди та К. Юнга, що представляють різне ставлення до цього явища;
– характеризувати риси їх теоретичного обґрунтування у представників різних філософських течій: “філософії серця” у вітчизняній редакції, аналітичній психології та даосизмі;
– охарактеризувати діалектику формування ідеального первообразу як основи архетипу Героя в християнській іконі та визначити його роль у формуванні сакрального світосприйняття й духовного структурування особистості, а також розглянути цю діалектику в проекції на онтогенезу, яка визначає загальний розвиток сакрального у різних формах його функціонування та опанування; 
– розглянути можливість подальшого вивчення феномену української іконографіки та смислової інтерпретації елементів, з яких вона складається на основі методології неоконфуціанства, розробленої щодо смислового прочитання елементів, закладених в основу східної іконографії. 
Об’єктом дослідження є феномен ікони.
Предмет дослідження – трансцендентальні та культурологічні виміри української ікони.
Для розв’язання поставлених завдань крім загальнометодологічних принципів об’єктивності та історизму використовувались наступні методи дослідження: аналітичний – при вивченні літератури по темі дослідження ілюстративного матеріалу, у відбудові динаміки розвитку тенденцій, що сприяли становленню іконопису та його теоретико-догматичного наповнення; порівняльно-історичний – у виокремленні передумов, що визначили специфічність протікання цього процесу в Україні у порівнянні з аналогічними процесами інших народів; ”біографічний” – у відтворенні основних етапів осмислення феномену ікони у філософській спадщині Г. Сковороди та К. Юнга; статистичний – для виокремлення елементів у зображенні елементів іконописного канону, які мають постійний характер в різних культурних традиціях; системно-синергетичний – у дослідженні культурологічного, художньо-естетичного досвіду іконопису; контент аналізу – для з’ясування вагомості внеску феномену української ікони у світову сакральну культуру; частково використовувались також елементи етнометодології – у характеристиках передачі етновагомої інформації в умовах впливу ідеологічного фактора та іншомовних культурних традицій теоретичний
Фото Капча