Українська мова за профспрямуванням

 

Література

1. Бабич Н. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990.
2. Бортняк А. Ну що б, здавалося, слова.... – Вінниця: Редакція газети «Південний Буг», 1992.
3. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити / За заг. редакцією О. Сербенської: Посібник. – Львів: Світ, 1994.
4. Станіславський К. Робота актора над собою. -К. : Мистецтво, 1953.

 

 

1. Прочитайте виразно текст. Як автор пояснює значення слів «учитель», «викладач», «педагог», «дата», «число», «журнал», «диктант»? Розкажіть про історію слів «олівець», «циркуль». Чому цей текст є повчальним не тільки для учнів, а й для учителів?

 

УРОК РОЗПОЧИНАЄТЬСЯ

Та ось у клас входить учитель. Він досвідчений педагог, викладає багато років свій улюблений предмет – географію. А поки вчитель іде до столу, кладе журнал і сідає, ми з вами спробуємо розв'язати одну «задачку».

Того, хто вас учить, можна назвати кількома словами (ми щойно так зробили). Це вчитель, викладач, педагог. Як думаєте, чи ці слова зовсім однакові за значенням? Виявляється, що не зовсім.

Учитель-від «учити»: він навчає, викладає якийсь предмет у школі.

Викладач-від «викладати», він викладає свої знання перед іншими. Ці «інші» – студенти, бо викладачами звичайно звуть учителів вищих шкіл – інститутів, університетів.

Ну, а педагог? По-грецьки – це «дітовод», «вихователь». Значить, це людина, яка і навчає, і виховує. От ми вашого вчителя географії й назвали педагогом – за його вміння і досвід.

Та ось учитель каже: «Пишіть: «Класна робота». Поставте число». А коли кажуть: «Поставте дату»? А як треба сказати: «Яка сьогодні дата?» чи «Яке сьогодні число?»?

Число – це день місяця серед інших його днів: двадцяте грудня, дев'яте березня. Можна сказати: «Яке сьогодні число?» Тоді відповідь буде: «Сьогодні перше квітня».

Дата – це точний календарний час певної події. До неї входять: число, місяць і рік. Тому кажуть: «Дата народження Тараса Григоровича Шевченка – 9 березня 1814 року»; «Поставте дату під цією заявою».

А звідки взялася дата? Слово датум взяли з латинської мови італійські рахівники. Означало воно «дане». Цим словом вони позначати строк сплати боргу. Пізніше ним називали будь-який строк. Ми називаємо цим словом час, коли відбувалася певна подія. На столі у вчителя журнал. Не шукайте родичів цього слова серед наших слів, бо воно запозичене. Утворене воно від французького слова жур – « день». Виходить, що журнал-це щоденник, в якому щодня записуються ваші добрі й не дуже добрі діла. За хорошу оцінку вдома похвалять, за погану – перепаде «на горіхи», як-то кажуть, та все ж не так, як, скажімо, у Голландії. Там нещодавно ввели спеціальний податок, який мусять сплачувати батьки, якщо учень погано вчиться. А самого учня не пускають у школу, якщо він не принесе квитанції про сплату податку. А поки ми з вами подумки розмовляємо, учитель водить своїм олівцем по списку учнів, шукаючи того, хто сьогодні має вийти до дошки. Своїм олівцем він користується часом і як указкою. Це його улюблена річ – тонкий, довгий, блискучий чорний олівець.

…Олівець. А він теж чужинець? Слово олівець бере свій початок з давніх часів. Пов'язане воно зі словом «олово», яке є майже в усіх слов'ян, а «починалося» воно, мабуть, від латинського альбум – «білий». Правда, пізнати в слові олівець латинське альбум дуже важко, але вчені довели, що це саме так.

Ось як розповідають історію олівця. У давнину писали на пергаменті -добре обробленій телячій шкурі – тонкій, білій, приємній на дотик. Це був дуже дорогий «папір», тому писати на ньому було справою дуже відповідальною. Щоб рядки виходили рівними і красивими, олов'яними кружечками проводили на пергаменті лінії, а вже потім по них рівненько й акуратно писали. Згодом з'явилися олов'яні палички у дерев'яній оправі-щоб не бруднити руки. В Італії серединки олівців робили зі сплаву двох частин олова та однієї частини цинку.

Та ось у XVI столітті на землях Англії було знайдено чорне каміння – графіт. Виявилося, що ним добре писати на папері. Королівським указом було суворо заборонено вивозити графіт за межі Англії. Спеціально відібрані майстри виготовляли тоненькі стрижні з графіту і вставляли їх в оправу з червоного дерева. Ці олівці були дорогі. Ними англійські купці торгували по всій Європі.

Минуло сто років. Одного разу чеський фабрикант, власник фабрики, яка виготовляла тиглі (форми для розливання металу), випустив з рук один тигель. Падаючи, тигель залишив чітку лінію на папері. Значить, тим, з чого роблять тиглі, можна було писати. А робили їх з суміші глини і місцевого графіту. Фабрикант почав робити стрижні для олівців, які швидко розійшлися по всій Європі. Так секрет англійських олівців було розкрито. Сьогодні в Європі виробляють 350 різних видів олівців, а кольорів і відтінків у них понад сімдесят.

А що там блищить на парті? Ага, циркуль. А він чий родич і скільки йому років? Старенький він, наш циркуль, хоч на вигляд новенький, недавно куплений. Йому добрих дві тисячі років. А