Управління персоналом

5. під час суботника.

Причинами виникнення нещасних випадків є:

- Організаційні: відсутність або неякісне навчання охороні праці, відсутність інструкцій з охорони праці, незадовільні умови робочих місць і т. д.

- Технічні: невідповідність нормам безпеки конструкції інструменту; неправильний вибір режиму обробки, транспортування; недотримання термінів планово-запобіжних ремонтів.

- Санітарно-гігієнічні: аномальні метеоумови, загазованість, запилення, погане освітлення, випромінювання і т. д.

- Психофізіологічні: висока тяжкість і напруженість праці, підвищена стомлюваність, зниження уваги.

Найчастіше причиною нещасних випадків є людський чинник, тобто неправильні дії людей (мимовільні або такі, що мають намір). Тому вивчають психологічні особливості небезпечної і безпечної поведінки людей під час трудового процесу, а також особливості виникнення неправильних дій людей, обумовленими їх психофізіологією.

За останні 5 років в Приватному акціонерному товаристві не було зареєстровано жодного нещасного випадку. Але існує Положення про порядок розслідування і ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. В ньому викладені ситуації, які потрапляють в розряд нещасних випадків або професійних захворювань. Згідно з Положенням, розслідуванню на підприємстві підлягають раптові погіршення стану здоров'я працівників, поранення, травми (зокрема, заподіяні іншою особою), гострі професійні захворювання і отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, поразки електричним струмом, блискавкою і іонізуючим випромінюванням. А також інші пошкодження, отримані після аварій, пожеж, стихійного лиха, які привели до втрати працівником працездатності (на один робочий день або більше) або до необхідності перевести постраждалого на легшу роботу терміном не менше чим на один робочий день, а також випадки смерті в організації (нещасні випадки).

Нещасний випадок, в результаті якого постраждали працівники, розслідується на протязі 24 годин з моменту його виникнення спеціальною комісією з розслідування. Якщо за наслідками її роботи, НВ, що відбулося з працівником, визнається пов'язаним з виробництвом, складається акт формою Н-1 про нещасні випадки.

Акт складається у 4-х примірниках і направляється до гол. інженера (протягом 3-х днів акт повинен бути завірений) :

1-й екз. – на руки постраждалому (зберігається 45 років) ;

2-й екз. – в підрозділі, де відбувся НВ;

3-й екз. – у відділі охорони праці компанії;

4-й екз. – в міністерство за вимогою.

До акту за формою Н-1 додаються пояснення свідків, потерпілого, а у разі потреби – також витяги з експлуатаційної документації, схеми, фотографії і інші документи, які характеризують стан робочого місця (устаткування, машини, апаратура і т. п.), медичний висновок щодо діагнозу пошкодження здоров'я постраждалого в результаті нещасного випадку, а у разі потреби – також про наявність в його організмі алкоголю, отруйних або наркотичних речовин.

У разі виникнення нещасного випадку, що призвів до смерті потерпілого проводиться спеціальне розслідування, за результатами якого складається акт.

На підприємстві заведений журнал реєстрації осіб, які постраждали від нещасних випадків, який має вестися відповідно до форм Н-1 та Н-5 в разі виникнення нещасного випадку.

Контроль за своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням і обліком нещасних випадків, виконанням заходів щодо усунення їх причин здійснюється органами державного управління і органами державного нагляду за охороною праці згідно їх компетенції і повноваженнями.

З метою зменшення кількості нещасних випадків на підприємстві використовують спеціальну форму, яка захищає від подразнень (Додаток 8).

Резюмуючи, варто зазначити, що сформовані умови праці в можна вважати сприятливими за багатьма критеріями, проте доцільно керівництву організації врахувати існуючі недоліки та вжити необхідних заходів. Оскільки результати наявних відхилень в роботі персоналу негативно вплинуть на діяльність як окремо кожного структурного підрозділу, так і всього виставкового центру.

 

 

Поділ праці – процес виокремлення із сукупної праці її різних видів, що задовольняють суспільні потреби. Виділяють наступні форми поділу праці: функціональний, технологічний, професійний та кваліфікаційний.

Функціональний поділ праці полягає в закріпленні конкретних функцій управління за підрозділами чи окремими працівниками.

З аналізу організаційної структури організації (Розділ 1) можна зробити висновок, що за певними структурними підрозділами закріпленні відповідні функції. Відповідно організаційною структурою чітко визначений функціональний поділ праці: за певну сферу діяльності відповідає окремий відділ.

Також функціональний поділ праці здійснений відповідно до дев’яти функціональних категорій визначених Класифікатором професій:

1 Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі) ;

2 Професіонали;

3 Фахівці;

4 Технічні службовці;

5 Працівники сфери торгівлі та послуг;

6 Кваліфіковані робітники сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства;

7 Кваліфіковані робітники з інструментом;

8 Робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин;

9 Найпростіші професії.

Професійна форма поділу праці – це розподілення сукупного обсягу робіт між працівниками однієї організації за ознаками професії та спеціальності.

Кваліфікаційна форма поділу праці – це процес відокремлення складних робіт від простих, основних функцій від допоміжних; розподілення завдань між працівниками з врахуванням їх кваліфікації.

Органічно пов'язана з поділом кооперація праці, тобто встановлення системи виробничого взаємозв'язку і взаємодії працівників і підрозділів між собою.

Кооперація