Вплив християнства на становлення писемної культури Русі-України: філософсько-релігієзнавчий аспект

Об’єктом дисертаційного дослідження є основні процеси, тенденції та особливості впливу християнства на буття писемної культури Русі-України у період її становлення (Х-ХVІІ ст.).

Предмет дослідження склав філософсько-релігієзнавчий аналіз впливу християнства на процес формування писемної культури Русі-України.

Методи наукового дослідження. У дисертації автором була використана сукупність дослідницьких методів, які застосовуються у гуманітарних і соціальних науках. Це – основні методи пізнання: структурно-функціональний, семантичний, генетичний, а також аналітичні прийоми, операції й процедури. Крім цього, ми застосовували принципи об’єктивності, історизму, дуальності й загальнолюдськості, які лежать в основі сучасних фундаментальних релігієзнавчих досліджень. У своїй сукупності методи, використані нами в процесі дослідження, набули властивості взаємодоповнюваності, особливого поєднання з іншими пізнавальними принципами, процедурами, прийомами аналізу, що дає можливість філософсько-релігієзнавчому дослідженню відобразити такі складні соціальні феномени як релігія й культура. Застосування цього комплексу методів наукового дослідження дало можливість отримати як фундаментальні, так й емпіричні знання з досліджуваної проблеми, виявити об’єктивні причинно-наслідкові зв’язки в ній, критично осмислити таке духовне явище як писемна культура й виявити вплив на неї однієї зі світових релігій – християнства.

Наукова новизна дослідження. Комплексне філософсько-релігієзнавче дослідження впливу християнства на становлення писемної культури Русі-України із застосуванням культурно-морфологічного підходу дало можливість дослідити культурні писемні артефакти на таких чотирьох рівнях: генетичному – це аналіз процесу виникнення й становлення писемної культури та форм її прояву; на історичному – це відтворення динаміки культурних форм і конфігурацій у масштабі часу; структурно-функціональному – це виявлення принципів і форм організації культурних об’єктів та процесів у відповідності до завдань задоволення потреб, інтересів й запитів тогочасного суспільства; технологічному – розподіл писемного культурного потенціалу у соціокультурному просторі й часі. Означений підхід дозволив виявити співвідношення універсальних та етноспецифічних характеристик у впливі християнства на структурування писемної культури.

В дисертації обґрунтована наукова новизна наступних теоретичних положень:

 уведене до наукового обігу розуміння писемної культури як певного культурного порядку, який виявляє зв’язок між навколишнім світом і людиною за допомогою писемних знаків, що характеризується стійкістю, структурною визначеністю, послідовним ходом розвитку. Цей порядок набуває для людини змісту і проявляється у символах і мові культури, на яку безпосередній вплив мають певні релігії та релігійні течії, зокрема, в нашому дослідженні – це одна зі світових релігій – християнство;

 вплив християнства на становлення писемної культури Русі-України характеризується історичністю, що виражається у двох аспектах: по-перше, як внутрішнє включення до історії Русі-України, бо ж, власне, постає складовою змісту цієї історії; по-друге, обумовленістю й, водночас, обмеженістю писемної культури означеного періоду суспільно-історичними умовами її виникнення й функціонування. Виокремленні аспекти виступають як два моменти діалектики розвитку писемної культури: в одному – фіксується момент безперервності становлення культури, в іншому – момент її перервності, адже культура не може бути лише устремлінням, а й повинна бути і власне є певним здобутком;

 рукописна й друкована церковнослов’янська книга постає у християнській писемній культурі як така документальна культурна форма, що містить у собі не лише інформацію про світ і момент його оцінки, а й способи дії у ньому людини, стимули таких дій. Як документальна культурна форма, книга набуває визначального для певного суспільства характеру, виступає як програма його розвитку з високим ступенем інформативності, як орієнтир спроможності вирішувати життєві проблеми, як чинник ціннісної й нормативної значимості. Кожне покоління знаходить у книзі нові змістовні моменти, тому, як взірець культури такого роду, вона виступає з’єднувальною ланкою у різноманітних видах людської діяльності як у синхронному, так і діахронному розрізі;

 вплив християнства на становлення писемної культури Русі-України виявляє себе як певний культурний процес. Такий підхід дозволяє прослідкувати у часі зміни у стані церковнослов’янської писемності та її об’єктів, якими є рукописна і друкована книга, а також монастирська бібліотека як місце її збереження. Цей культурний процес є взаємодією не лише вище означених об’єктів, а характеризується також взаємодією між людьми в цілому та їх соціальними групами. В межах означеного культурного процесу відбувалися різні культурні події, зокрема, така як виникнення книгодрукування на слов’янських землях, що в подальшому мало безцінний вплив на формування всієї писемної культури слов’янства, в т. ч. й українців;

 теоретично осмислений вплив християнства на становлення писемної культури Русі-України як прояв поліморфізму писемної культури, як розмаїття її форм. Це розмаїття має кілька джерел, які зумовлені соціальною різнорідністю тогочасного суспільства (еліта – народ; князі й духовенство; міщанство; козацтво; селянство) і відповідно його культурною своєрідністю; відмінностями у змісті кожного соціокультурного компонента (різні еліти, різні християнські конфесії), функціональною відмінністю цінностей за рівнями й сферами;

 структурно-змістовний аналіз творів християнської писемної культури Русі-України засвідчив, що в означенні (референції) мови та писемності, як складових писемної культури, ключовим є співвідношення між змістом і знаком, адекватність знакової форми змістовності. Метафоризація змісту при переведенні його у знакову форму є мінімальною на стадії одиничного знаку і максимальною в міру ускладнення характеру знакової виразності змісту писемного твору. Це дає можливість найбільш активно здійснювати генезис нових змістів і знакових форм, які у подальшому набувають статусу загально значимих;

 аналіз процесу впливу християнства на становлення писемної культури