Вплив християнства на становлення писемної культури Русі-України: філософсько-релігієзнавчий аспект

Автор констатує, що проіснувавши біля тисячоліття в нашій країні, рукописна книга акумулювала духовне життя народу, його пізнавальні інтереси і художні потреби. Виступаючи часто синтезом мовного й образотворчого мистецтва, вона є пам’яткою мови, писемності, літератури, живопису, графіки й одночасно – джерелом для дослідників із різних галузей. Давньоруська книга – складно організований і багатофункціональний об’єкт дозволяє розглядати її як структуру взаємодії багатьох рівнів: просторово-об’ємних співвідношень текстово-ілюстративного змісту, образотворчо-звукової організації, антропометрії і розмірних закономірностей; дозволяє виявити її аналогії з іншими предметами християнського релігійного культу (храм, ікона).

Початкова орієнтація книги на її функціональне призначення – бути предметом релігійного культу, посібником при богослужінні – фіксувалася в її оформленні. Автор виділяє три групи факторів, що впливали на зовнішній вигляд рукописної книги: її функціональне призначення, персоніфікація й співіснування рукописної книги поряд із друкованою. Тому українську рукописну, а пізніше і друковану книгу слід розглядати як продукт синтезу мовного, прикладного і образотворчого мистецтва. Ця синтетичність книги активно включила її до регіонального й міжнародного обміну християнськими культурними цінностями, що відкрило широкі можливості впливу на неї мистецтва різних країн, а також окремих регіонів давньоруської держави.

У четвертому розділі – “Початкове українське книгодрукування як фундамент збереження й передачі джерел християнської писемної культури” – автор розкриває суть книгодрукування, як феномена, що має неперехідне культурно-історичне значення як для еволюції християнства, так і для писемної культури. Адже поява друкованої книги стала великим здобутком людства, яке не лише значно розширило коло читачів, а й у порівнянні з рукописною книгою сприяло уніфікації канонічних текстів – Святого Письма, церковнослужбових книг, творів Отців церкви, полемічної та іншої релігійної літератури. Знаменно, що першою у світі друкованою книгою стала саме християнська книга – Біблія, яку у 1456 р. надрукував Іоганн Гутенберг. Його винаходом був наданий потужний імпульс розвитку слов’янського книгодрукування у цілому.

Виникнення книгодрукування східнослов’янських народів неподільно пов’язане з іменами трьох видатних книгодрукарів – Швайпольта Фіоля, Франциска Скорини й Івана Федорова. Автор аналізує основні етапи становлення книгодрукування, оскільки в Україні у початковий період друкування набувають поширення як власне твори українського друку, так і кириличні, і латинські друки, видані в інших регіонах слов’янського світу й поширювані в Україні.

Перша кирилична типографія виникає у Кракові наприкінці ХV ст., типографом якої був Швайпольт Фіоль. В ній Фіоль видрукував чотири літургійні книги православної церкви: “Октоїх” і “Часослов” (1491 р.), “Тріодь пісну” і “Тріодь цвітну” (без зазначення часу друку). Крім друків Фіоля, значного розповсюдження в Україні цього періоду набули також християнські друковані видання основоположника друкарства у Великому князівстві Литовському Франциска Скорини. Це Псалтир (1517 р.), «Библия Руска» (1517-1519 рр.) – перший переклад Біблії на тогочасну білоруську мову, «Малая подорожная книжеця», Часослов, 17 акафістів та канонів, «Шестодневець» із службами на всі дні тижня, святці з пасхалією, датовані 1523 р., а також Апостол (1525 р.). В цей же час була в Україні й перша точно датована 1564 р. московська книга “Апостол”, видрукувана Іваном Федоровим і Петром Мстиславцем.

Першою, друкованою типографським способом в Україні книгою, стала християнська богослужбова книга «Апостол», видрукувана Іваном Федоровим з 25 лютого 1573 по 15 лютого 1574 року у Львові. Саме остання дата і вважається початком постійного друкарства в Україні. Серед видань Івана Федорова в Україні – перша повна слов‘янська Біблія, перший алфавітно-предметний покажчик, перший календар, перший, відтворений друкарським способом, твір східнослов‘янської поезії. В його книгах ми зустрічаємося з першими надрукованими в нашій країні творами давньоруської й давньоболгарської літератури. Івану Федорову належать східнослов‘янські підручники Буквар 1574 і 1578 рр., що відіграли неоціненну роль у становленні початкової освіти в нашій країні.

Проте найвидатнішим друкованим твором початкового українського друкарства справедливо вважають Острозьку Біблію, видання якої засвідчило певний рівень національної зрілості, показало усвідомлення українцями себе як нації, осмислення своєї мови як також сакральної, розуміння причетності своєї, свого народу через національну мову Біблії до цивілізації, до сім‘ї культурних народів. Друкарсько-видавнича діяльність Івана Федорова мала великий вплив на подальший розвиток вітчизняного книгодрукування. Для кожного народу актом культурного надбання є видання релігійної літератури його рідною мовою. З розвитком української національної самосвідомості поступово зменшується фетишизація церковнослов‘янської мови. Починалося це з уведення окремих слів із живої мови до церковних книг та богослужіння. Таким чином, Острозька Біблія стала одним з найважливіших факторів нормалізації церковнослов‘янської мови як засобу міжслов‘янського єднання.

Іншим осередком початкового книгодрукування, який сприяв формуванню етнонаціональної свідомості, були православні церковні братства й типографії, що існували при них. Вони відіграли велику роль у формуванні самосвідомості й захисті православної духовності українського народу, використовуючи в цьому такі форми просвіти як братські церковні школи й книгодрукування. Поява першої братської друкарні у Львові також має зв’язок з ім’ям українського першодрукаря Івана Федорова. Вона стала спадкоємницею традицій першодрукаря. Викупивши обладнання