Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Вступ до географії

Предмет: 
Тип роботи: 
Навчальний посібник
К-сть сторінок: 
29
Мова: 
Українська
Оцінка: 

(у тому числі в Україні) певною мірою залежить від руху повітря в Арктиці.

У 1932-1933 роках проведено другий Міжнародний полярний рік за участю 44 країн. Діяло понад 100 станцій у різних районах Землі. Радянські учені створили першу карту глибин Північного Льодовитого океану, встановили безпосередній зв’язок полярних сяйв із сонячною активністю. Американські вчені здобули перші відомості про товщину льодового покриву Антарктиди.
1 липня 1957 року почалося вивчення фізичних процесів у літосфері, атмосфері та гід-росфері за програмою Міжнародного геофізич-ного року. Спостереження проводили 3 тис. наукових станцій. У дослідженні брали участь 70 суден. Спеціально організована служба без-перервно спостерігала за сонячною активністю. 
У 1970-х роках у результаті міжнародного експерименту досліджена мінливість океанічних течій, а також виявлені гігантські водяні вихори.
У 1978-1979 роках проводилася міжнародна програма дослідження глобальних атмосферних процесів. Дослідження велися з радянських та американських штучних супутників Землі. Були здобуті відомості про стан атмосфери, поверхні суходолу та океану на усій земній кулі, характер взаємодії атмосфери та океану. У результаті досліджень створено теоретичні основи довго-строкових прогнозів погоди та змін клімату. 
У наш час використовуються космічні знімки для вивчення природних процесів і несприят-ливих змін довкілля в різних місцях Землі.
В Антарктиді постійно проводяться дослідження ученими різних країн (США, Австралії, Великобританії, Росії та інших). Діє й українська станція «Академік Вернадський».
Координація географічних досліджень у світі здійснює Міжнародний географічний союз, який проводить свої з’їзди кожні чотири роки.
Організацією й координуванням сучасних вітчизняних географічних досліджень займається Інститут географії Національної Академії наук України (директор — академік Л.Г.Руденко), та Географічне товариство України (президент — професор П.Г.Шищенко).
 
Сучасні тенденції у вітчизняній географії
  • В сучасну епоху глобалізації слід виділити такі основні напрямки розвитку географії:
  • Традиційний хорологічний (найбільш повно сформульований А.Геттнером, який полягає в описанні й інвентаризації регіонів).
  • Комплексно-географічний (основополож-ники – Б.Вареній, А.Гумбольдт, В.Докучаєв).
  • Антропоцентричний (гуманістичний), більше характерний для зарубіжної – французької, німецької географії, але в останні десятиліття отримав розвиток і в Україні. Сутність цього підходу полягає в тому, що в центрі дослідження стоїть не стільки об’єкт (природний, суспільний), скільки людина – з її потребами, поглядами, емоціями тощо.
  • Екологічний (геоекологія –  наука про взаємодію суспільства й навколишнього середовища). Поєднання методів екологічних і географічних досліджень дозволяє глибше пізнавати  довкілля.
  • економічний (методи соціально-економічної географії трансформуються у так звану регіональну економіку);
  • Конструктивно-географічний, пов'язаний з прогнозуванням стану довкілля і плануванням природокористуванням за для раціонального використання природних умов і ресурсів.
Узагалі спостерігається тенденція запозичення географічних підходів іншими науками, й запозичення методів, ідей, концепцій, теорій інших наук географією. Це закономірний процес у формування сучасної наукової картини світу. Одночасно відбувається зближення і переплетіння різних філософських підходів і методологій в географічних дослідженнях. Відбувається інформатизація географії (що знайшло відображення у створенні геоінформаційних систем (ГІС).
Отже географія — наука з високим світоглядним потенціалом. 
Географічні знання мають і практичне значення. Вони використовуються для складання кадастрів природних ресурсів (узагальнених відомостей про них) та наукового обґрунтування їх раціонального використання; раціонального планування території (міст, сільських районів); меліорації земель тощо.
Знання фізико-географічних закономірностей, географічних карт знадобляться, ким би не стали учні в дорослому житті. Наприклад, топографічні карти необхідні у туристичному поході. Для водія необхідні знання карт автомобільних доріг, уміння орієнтуватися на місцевості у різних умовах. Менеджерам потрібно знати особливості природних умов і природних ресурсів території для розміщення підприємств із найбільшим прибутком для власника і якнайменшою шкодою для навколишнього середовища й здоров’я людей.
 
Література для самостійного опрацювання:
  1. Жекулин В.С. Введение в географию. – Л.: ЛГУ, 1989. - С. 37 – 102.
  2. Поросёнков Ю.В., Поросёнкова Н.И. История и методология географии. – Воронеж, 1991. – С. 208-219.
  3. Исаченко А.Г. Развитие географических идей. - Л.: ЛГУ, 1979. - 202 с.
  4. Дитмар А.Б. География в античное время. - М., 1980.
  5. Дитмар А.Б. Родосская параллель Жизнь и деятельность Эратосфена. - М., 1965.
  6. Дитмар А.Б. От Скифии до Элефантиды. Жизнь и путешествия Геродота. М., 1961.
  7. Мукитанов Н.К. От Страбона до наших дней. Эволюция географических представлений и идей. - М., 1985.
  8. Забелин И.М. Возвращение к потомкам (Об А. Гумбольдте). - М., 1988.
  9. Скурла Г. Александр Гумбольдт. - М., 1985.
  10. Есаков В.А.   Д. Н. Анучин и создание русской университетской географической школы. - М., 1955.
  11. Молявко Г.И. и другие. Геологи. Географы. Биографический справочник. - К.: Наукова думка, 1985.
  12. Саушкин Ю.Г. Географическая наука в прошлом, настоящем и будущем. - М., 1980.
  13. Саушкин Ю. Г. История и методология географической науки. - М., 1976.
  14. Научные школы в географии. – М., 1983.
  15. Жупанський Я.І. Історія географії в Україні. – Видання друге. – К., 2006.
  16. Исаченко А.Г. Теория и методология географической науки. – М.: Academia, 2004. - С. 55-70.
  17. История и методология  естественных наук: География. – М.: Наука, 1987.- 235 с.
  18. Маринич О.М., Руденко Л.Г. Основні напрями географічних досліджень в Академії наук України (1918-2002 рр.) // Український географічний журнал. – 2003. –  №4. – С. 4-10.
  19. Багров Н.В. География на рубеже тысячелетий // Український географічний журнал. – 2006. – № 1. – С. 13-16.
  20. Голубчик М.М., Евдокимов С.П., Максимов Г.Н. История географии. - Смоленск: Изд-во Смолен. гум. ун-та, 1998. 
 
Контрольні запитання: 1) Схарактеризуйте особливості міфологічних уявлень про довкілля. Наведіть приклади уявлень про світ та елементів географічних
Фото Капча