Вступ до географії

Початок широкого впровадження системного підходу в географію може бути датоване 1963 р., коли російський учений В.Б.Сочава ввів у літературу поняття  «географічна система» (геосистема): «Геосистеми – це природна єдність усіх можливих категорій – від планетарної геосистем» (географічної оболонки або географічного середовища в цілому) до елементарної геосистеми». Специфічною особливістю геосистем, що відрізняє їх від інших систем, є їх територіальність. Термін «геосистема» орієнтує географів на використання принципів і методів загальної теорії систем. У наш час цей термін застосовується при вивченні не тільки  природних, але й суспільних об’єктів. 

Статистичний метод дозволяє шляхом обробки даних спостережень визначати залежність між компонентами природи, населення і господарства, а також давати їхню порівняльну характеристику. Статистичний метод, базується на аналізі даних про господарство і населення, прив’язаних до певних територій і форм економічної діяльності і життя людей, дає можливість визначити просторові взаємодії різних територіально-економічних систем. Застосування статистично-го методу означає одержання первинних статис-тичних матеріалів, використання статистичних довідників, обробку і аналіз усіх цих матеріалів у відповідності з поставленою метою.

До статистичного методу близьким є соціологічний метод, який, як і статистичний метод, найчастіше застосовується в суспільній географії. Основна суть методу полягає в опитуванні населення (з використанням науково обґрунтованих анкет і статистичних методів обробки отриманих результатів).

 

 

1. Гришанков Г.Е. Введение в физическую географию. Предмет и метод. - К., 2001. – С.73-223.
2. Жекулин В.С. Введение в географию. – Л.: ЛГУ, 1989. – С. 103 – 160.
3. Мороз С.А., Онопрієнко В.І, Бортник С.Ю. Методологія географічної науки. - К.: Заповіт, 1997. - 234 с.
4. Дьяконов К.Н., Касимов Н.С., Тикунов В.С. Современные методы географических исследований. – М.: Просвещение, 1996. – 224 с. 
5. Максаковский В.П. Географическая культура. – М.: Владос, 1998. – С. 51-228. 
6. Исаченко А.Г. Теория и методология географической науки. – М.: Academia, 2004. - С.55-143.
7. Методы географических исследований // Основы конструктивной географии. - М., 1986. - С. 252 – 281.
8. Боков В.А., Черванёв И.Г. Введение в физическую географию и рациональное природопользование. – Харьков, 1989. – С. 20 – 30.
9. Методы географических исследований // Основы конструктивной географии.– М., 1986. – С. 252- 281.
10. Основы научных исследований. География / Под ред. Н.Д. Пистуна, Г.И. Швебса. – К.: Выща школа, 1988. – 192 с.
11. Ильченко В.Р. Формирование естественнонаучного миропонимания школьников.  – М., 1993. – С. 28-38.
12. Поросёнков Ю.В., Поросёнкова Н.И. История и методология географии. – Воронеж, 1991. – С. 208-219.
13. Пащенко В.М. Методологія і теоретичні проблеми природничо-географічних наук на рубежі тисячоліть // Український географ. журнал. – 1999. – № 4. – С. 10-16. 

Контрольні запитання:

1) Які методи географічних досліджень застосовують для збирання первинної інформації? Переробіть текст у таблицю з двох стовпчиків (назви заголовків стовпчиків підберіть самостійно).

Назва методів Характеристика методів

Методи збирання первинної фізико-географічної інформації

Польові Застосовують під час географічних експедицій, коли дослідники працюють з виїздом, як часто кажуть – «у поле», на певну територію, вивчаючи її одноразово або час від часу

Методи обробки вже накопиченої фізико-географічної інформації

Географічне порівняння: виявлення спільних і відмінних рис певних територій (материків, природних зон,  країн, областей тощо)

2) Схарактеризуйте загальнонаукові методи досліджень. Наведіть приклади їх застосування в географічних дослідженнях. 

3) За текстом теми 2 складіть перелік методів географічних досліджень (у послідовності їх виникнення).

 

Факти – розрізнені відомості певної науки.

Поняття –   узагальнені властивості різних фактів, виражені термінами і категоріями.

Терміни –   слова або словосполучення, які виражають спеціальні поняття науки.

Категорії – фундаментальні властивості дійсності.

Гіпотеза – вірогідне знання, яке після практичної перевірки може виявитися істинним чи хибним. Гіпотеза з’являється на основі інтуїції. 

Закон – загальні для даної галузі відносини і зв’язки, що відображають необхідні суттєві явища дійсності, які стійко повторюються.

Закономірність – результат сукупного прояву кількох законів.

Наука – область творчої дослідницької діяльності людства спрямована на отримання нових знань про природу, суспільство та мислення. З одного боку наука – це процес отримання нових знань (пізнання), а з іншого –  всі знання, зведені в систему.

Географічна оболонка – сфера взаємопов’язаного й взаємозумовленого розвитку верхньої частини літосфери, усієї гідросфери  й біосфери до нижньої частини атмосфери.

Географічне середовище –  частина географічної оболонки, яка суттєво змінена внаслідок життєдіяльності людства. Багато вчених вважає г. с. об’єктом вивчення географії.

Натурфілософія – система поглядів на світ, що пояснює природу засобами споглядання й логічних суджень, а не за допомогою інструментальних досліджень, вимірювань і розрахунків.

Космогонія – учення про походження світу (міфологічні чи наукові). 

Космологія – учення про будову світу (міфологічні чи наукові).

Методологія – вчення про принципи побудови, форми й способи науково-пізнавальної діяльності.

Метод – певна послідовність дій, прийомів і операцій, виконання яких необхідно для досягнення раніше поставленої мети дослідження.

 

1. Баттимер А. Путь в географию. М., 1990. 
2. Гавриленко О.П. Методологія наукових досліджень. К.: Ніка-Центр, 2008. – 172 с.
3. Гришанков Г.Е. Введение в физическую географию. Предмет и метод. – К., 2001. – 249с.
4. Жекулин В.С. Введение в географию. – Л.: ЛГУ, 1989. – 272 с.
5. Замятин Д. Н. Гуманитарная география. Пространство и язык географических образов. – М.: Алетейя, 2003.
6. Исаченко А.Г. Развитие географических идей. – Л.: ЛГУ, 1979. – 202 с.
7. Исаченко А.Г. Теория и методология географической науки. – М.:Academia, 2004. – 400 с.
8. Максаковский В.П. Географическая культура. – М.: Владос, 1998. –  416 с. 
9. Мороз С. А., Онопрієнко В. І., Бортник С. Ю. Методологія географічної науки: Навч. посібник. – К.: Заповіт, 1997. – 333 с.
10. Основы научных исследований. География / Под ред. Н.Д.Пистуна, Г.И.Швебса. – К.: Выща школа, 1988. – 192 с.
11. Поросёнков Ю.В., Поросёнкова Н.И. История и методология географии. – Воронеж, 1991. – 222 с.
12. Топчієв О.Г. Основи суспільної географії. – Одеса: Астропринт, 2001. – 540 с.
13. Список науково-популярної літератури
14. Карпенко М. Universut sapiens (Вселенная разумная). – М.: Мир географии, 1992. – 400 с.
15. Крик мамонта. – М., 1991. – 224 с. 
16. Кульский А.Л. На перекрестках Вселенной. – Донецк: Сталкер, 1997. – 437 с.
17. Мир географии. – СПб: МиМ-Экспресс, 1995. – 176 с.
18. Муранов А.П. В мире необыкновенных и грозных явлений природы. – М., 1979.
19. Очеретенко Ю.Е. Надприродне в світлі досягнень сучасного природознавства. – К, 1991. – 48 с.
20. Пугач А.Ф., Чурюмов К.И. Небо без чудес. – К.: Веселка, 1989.
21. Фурдуй Р., Швайдан Ю. Прелесть тайны. – К.: Лыбидь, 1992. – 200 с.
22. Хефлинг Г. Все чудеса в одной книге. – М., 1984.

 

 

Ресурси Інтернет:

1. Географический справочник [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://geo.historic.ru 
2. Национальное географическое общество [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusngo.ru/news/index.shtml
3. Проект WGEO - всемирная география [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.wgeo.ra 
4. Краткая географическая энциклопедия. - http://geoman.ru/geography/info/index.shtml
5. Географічний портал. - http://geosite.com.ua/index/0-66