Вступ до географії

А кваліфікований учитель географії навчає дітей геопросторового мислення – уміння бачити наш чудовий світ, як результат багатьох взаємозв’язаних процесів, що відбувалися колись і протікають зараз на певній території. Мета навчання географії – сформувати в свідомості учня наукову картину рідного краю, своєї країни і всього світу, застосовувати знання і вміння у різних життєвих ситуаціях.

 

Наукова картина світу, НКС (інакше – модель світу, інтегральний образ світу, теоретичний аналог світу) – це наукове світорозуміння, яке ґрунтується на актуальних для сучасності законах, теоріях, концепціях тощо. Наука розвивається, тому змінюється і НКС. У складі НКС  виділяють природничо-наукову і суспільно-наукову картини світу, а ті, в свою чергу, поділяють на часткові наукові картини світу (до яких належить і географічна). 

Так, природничо-наукова картина світу (ПНКС) – це вищий рівень узагальнення й систематизації знань наук про природу, їх принципів, законів і концепцій, які дають цілісне уявлення про природу. ПНКС можна також визначити як систему наукових знань про природу, сформовану у свідомості людства.

НКС – це узагальнене поняття, яке стосується надбання усього людства. Якщо ж мова йде про конкретну людину, то стосовно неї вживається поняття «науковий світогляд». Світогляд – це форма самосвідомості людини, засобами якого вона сприймає, осмислює і оцінює навколишню дійсність, визначає своє місце й призначення в ньому. Світогляд людини формується через світорозуміння. Розуміння  –  один із основних видів мисленєвої діяльності, який полягає в розкритті найсуттєвішого в предметах і явищах дійсності. Світорозуміння формується в процесі пізнання – мисленнєвої діяльності людини, націленої на формування у її свідомості системи знань про навколишній світ.  

Головною метою освіти є формування у свідомості індивідуума наукового світорозуміння, максимально наближеного до сучасного стану наукової картини світу. Навчальні плани закладів освіти націлені на організацію пізнавальної діяльності (учнів, студентів), в процесі якої не тільки формується науковий світогляд, але й розвиваються творчі здібності індивідуума, його здатність поглиблювати наукову картину світу. Цей процес є поступовим і ускладнюється з кожним наступним рівнем освіти. 

Вищий навчальний заклад, відповідно до вимог освітньо-професійної програми, розробляє навчальний план підготовки фахівця на весь термін його навчання. Крім нормативних дисциплін, навчальний план включає і дисципліни за самостійним вибором студента (див. додаток А посібника).

Оскільки існують три головні, взаємопов’язані між собою сфери світу — природа, суспільство і мислення, — все наукове знання поділяється відповідно на три головні галузі: природознавство (природничі науки), соціально-економічні (суспільні) науки і науки про мислення, про людський дух — філософські та психологічні.

Географія – чи не єдина наука, яка входить до складу як природничих, так і суспільних наук, оскільки формує знання про територіальну організацію як природи, так і суспільства. Тому географічна освіта націлена на формування у людини цілісного уявлення про закономірності розташування як природних, так і суспільних об’єктів у межах географічної оболонки. Вона є «містком» між природничо-науковою і суспільно-науковою картиною світу. Світ дуже складний, і кожна наука  розглядає його очима дослідників через певну «призму». Географ розглядає світ через призму  просторових  взаємозв’язків поблизу земної поверхні.

 

Структура географічної науки є результатом процесів її диференціації та інтеграції ( у т.ч. – з іншими науками). У складі системи географічних наук умовно слід виділити три підсистеми (блоки) наук: природничо-географічні; суспільно-географічні; наскрізні й допоміжні. Кожен із указаних блоків поділяють на галузеві (вивчають одну із галузей діяльності суспільства) або компонентні (вивчають із один природних компонентів); комплексні (вивчають природні комплекси, як наслідок взаємодії природних компонентів, або суспільні комплекси, як наслідок взаємозв’язаного розвитку галузей господар-ства), інтегральні (які вивчають різні аспекти взаємодії природи і суспільства, або сформувалися на межі географії й інших наук). 

Великі галузі географії, в свою чергу, поділяють на менші галузі. Наприклад, гідрологія як загальна наука, складається із гідрології суходолу й океанології. У свою чергу, гідрологія суходолу поділяється на руслознавство (наука про водні потоки – річки, струмки), лімнологію (наука про озера), болотознавство.

За охопленням території як компонентні, так і комплексні географічні науки поділяють на глобальні, регіональні (вивчають регіони – від материка до окремої країни), і локальні (вивчають території розміром від адміністративної області й менше). 

Нижче подаються таблиці, які у спрощеному вигляді характеризують систему географічних наук. Інші автори бачать цю систему у вигляді «дерева», від стовбуру якого відходять великі гілки, від великих – менші – і так далі; треті вчені поділяють систему географічних наук на «поверхи». Використовуючи дані табл. 1 спробуйте самостійно скласти «дерево» системи географічних наук.

 

Таблиця 1

Структура сучасної географії, як системи наук

 

ІНТЕГРАТИВНІ

(МІЖГАЛУЗЕВІ)

НАУКИа) у межах географії: географічне країнознавство,  краєзнавство

б) на межі географії та інших наук: топоніміка, медична географія; військова географія; геоінформатика, геоекономіка, фенологія тощо

У кожної галузі географії є свій предмет досліджень, але