Випускнa квaліфікaційнa роботa на тему: "Корекція творчого розвитку дітей з вaдaми мовлення в ігровій діяльності"

Шляхам вивчення творчої діяльності присвятили свої роботи Д.Б. Богоявленська, Л.С.Виготський, В.В.Давидов, П.Я.Пономарьов, Д.Б.Ельконін та ін.

Деякі дослідники визначають творчість як прояв креативності (загальної творчої здатності), вираженої в потенційній ( творчий потенціал) або в актуальній ( творча активність) формі Дж. Гілфорд (1950, 1967), М.В. Колосова, В.Г. Риндак [70, 74].

У вітчизняній психології підходи до вивчення питань виховання, формування творчої здатності розробляли В.О. Артемьєва, Е.І. Ісаєв, М.С. Лейтес, Л.М. Мітіна, В.О. Моляко, З.Н. Новлянськая, Л.Ф. Обухова, М.М. Поддячих, Ю.А. Полуянов, В.Е. Чудновський, Е.Л. Яковлєва та ін.

Проблема розвитку творчих здібностей в даний час продовжує розвивається в таких напрямах.

У першому напрямі творчі здібності визначаються рівнем інтелектуального розвитку (Лейтес Н.С, Поддячих М.М., Дьяченко О.М., Кудрявцев В.Т., Тихоміров O.K.). М.М. Піддячих, досліджуючи творчі здібності, виділяє основний їх структурний компонент проблемність мислення, яка виражається у вияві дитиною нового, в пошуку невідповідностей і суперечностей, у власній постановці питань і проблем [53]. Методами дослідження творчих здібностей є проблемні ситуації.

У другому напрямі творчі здібності розуміються як креативність, як «виявлення нове в постановці і вирішенні проблем» [49]. Ця позиція сходить до раніше викладених підходів Дж. Гілфорда, Е.П. Торренса (Матюшкін О.M., Щебланова Е.І. ). О.M. Матюшкін в своїй концепції обдарованості говорить про те, що «процес пошуку і дослідження (8-12 років) набуває форми вирішення проблеми, виявлення прихованих, явно не заданих елементів і відносин... Вирішення такої «нерозв'язної» проблеми і складає акт творчості...» [12; 31]. Звернемо увагу на те, що дане визначення відноситься до дітей до 8 років. Іншими словами, вирішення проблемної ситуації розглядається тут як кінцевий етап творчості.

У третьому напрямі творчі здібності визначаються як загальні здібності щодо перетворення колишнього досвіду. У даному напрямі творчість протиставляється діяльності, і особливий акцент ставиться на активності несвідомого. Я.А. Пономарьов визначає механізм творчості як взаємодію активну домінуючого несвідомого з пасивною, субдомінантною свідомістю [67, 68]. 

У четвертому напрямі творчі здібності розуміються як інтегральна якість особистості, об'єднуючи інтелектуальний і особистісний компоненти (Богоявленська Д.Б., Шадріков В.Д. ). Концепцію Д.Б. Богоявленської відрізняє розуміння творчих здібностей як здібності до розвитку діяльності за ініціативою суб'єкта. Вона виділяє одиницю творчості «інтелектуальну активність» (інтелектуальну ініціативу). Творчі здібності оцінюються у здатності дитини «виходити за межі потрібного», у прояві інтелектуальної активності в діяльності [77, 81].

Проблема творчих здібностей як основа творчого потенціалу особистості розглядалася багатьма дослідниками в різних країнах світу. До теперішнього часу немає єдності у визначенні і змісті поняття «Творчий потенціал», який пов'язаний з відсутністю єдиної теоретичної концепції. О.М.Матюшкін визначає «творчий потенціал» як інтеграційну особистісну властивість, що виражається відношенням (позиції, установці, спрямованості) людини до творчості. Н.Б. Шумакова підкреслює, що творчий потенціал – це системна якість, що має на увазі дослідницьку активність людини. Н.В. Кузьміна пов'язує творчий потенціал з поняттям «Енергопотенціалу людини» [15; 43]. В даний час ця проблема в теорії творчості залишається недозволеною, і процес пошуку істини продовжується.

Проте не дивлячись на невирішеність багатьох теоретичних проблем в галузі психології творчості, виявлення і «вирощування» творчих особистостей є проблемою загальносоціального значення. Як відзначає К.Тейлор, «творча діяльність впливає не тільки на науковий прогрес, але і на все суспільство в цілому, а ті держави, які зуміють краще всього пізнати творчих особистостей, розвивати їх і створювати для них найсприятливіші умови, матимуть великі переваги» [25]. С.Сміт писав: «найбільш необхідним і цінним товаром у нашому світі сьогодні є творчі здібності» [49; с.49]. А.Осборн стверджує, що історія цивілізації – це, по суті, «звіт про людську творчу здатність, а уява є наріжним каменем людських зусиль, що підкорили світ» [24]. У роботах американських дослідників підкреслюється, що особливо важливим є вивчення творчого підходу в умовах різких змін в суспільному житті, бо творчий підхід дозволяє подолати всілякі труднощі, намітити нові несподівані цілі, забезпечити велику свободу вибору, і, отже, велику свободу в діях.

 

 

Коли говорять про творчість в дитячому віці, найчастіше мають на увазі розкриття творчого потенціалу особистості в процесі навчання і виховання. Неодноразово досліджувалися природа творчого потенціалу особистості, його діагностика і розвиток в шкільному віці (Богоявленська Д.Б., Волков І.П., Дружинін В.М., Матюшкін О.M., Шумакова Н.Б. та ін.) і в дошкільному дитинстві (Бєлова О.С., Дьяченко О.М.).

Показниками творчого потенціалу у дошкільників є: висока пізнавальна активність, легкість засвоєння нового, прагнення до творчості в різних видах діяльності, позитивне ставлення до себе і до інших людей, емоційна стабільність, саморегуляція, націленість на успіх, отримання задоволення від процесу творчості (Матюшкін О.M., Яковлєва О.Л. ). У основу творчого потенціалу обдарованості О.M. Матюшкін включає цілісну конструкцію творчого процесу, яка складається з наступних етапів:

1) формулювання проблеми;

2) формулювання і реалізація гіпотез, тобто процес дослідження;

3) інсайт, тобто поява принципу рішення;

4)вираження знайденого рішення;

5)обґрунтування або реалізація рішення.

Згідно теорії О.M. Матюшкіна, ці етапи творчого процесу можуть складати вікові етапи в розвитку творчого потенціалу обдарованості. Дослідження О.С. Бєлової показало, що до 5-6 років основним структурним