Випускнa квaліфікaційнa роботa на тему: "Корекція творчого розвитку дітей з вaдaми мовлення в ігровій діяльності"

Теоретичні і практичні розробки в галузі психології, показують збільшений інтерес до виявлення і розвитку творчого потенціалу дитини вже на найперших стадіях його розвитку. Зведення про перші прояви творчих здібностей достатньо різнорідні і залежать від концептуального підходу. Так, Е.П. Торренс, визначаючи творчі здібності як креативність, вказує на можливість їх виявлення тільки після 5 років. Другим сенситивним періодом розвитку креативності він вважає вік 12-13 років. За Е.О. Корсунським, основною характеристикою творчості є багата уява в дитинстві (3-5 років). Данюшевська Т.І. і М.Е. Богоявленська визначають нижні межі вікового розвитку творчих здібностей, починаючи з молодшого шкільного віку (6 років): інтелектуальна активність є новоутворенням шкільного віку [7, 8].

Найбільш загальною характеристикою і структурним компонентом творчого потенціалу дитини є «пізнавальні потреби» (Дж. Гилфорд, А. Маслоу, Д.Б, Богоявленська, Ю.З. Гильбух, Я.А. Пономарев, Е.Л. Яковлєва та ін.). М.М. Піддячих виділив особливі засоби розумової діяльності, в яких в прихованому вигляді закладені необмежені можливості їх зміни і розвитку, що має надзвичайно важливе значення для формування творчого мислення дітей. Засвоюючи ці засоби, дитина дістає можливість прогнозувати загальний напрям змін і перетворень різних об'єктів. М.М. Поддячих поставив завдання розробки особливої дитячої діяльності, в якій би достатньо виразно був представлений момент саморуху, саморозвитку дитячого мислення. Як така діяльність їм було запропоновано дитяче експериментування [75].

Дитяча творчість як процес створення духовних цінностей в дитинстві, як особливе духовне вимірювання особистості (Е.І. Ісаєв і В.І. Слободчиков). Зовнішній прояв творчого розвитку багатообразний. Він виражається в дитинстві, в першу чергу, в швидшому розвитку мови, мислення, уяви, допитливості, активності, захопленості малюванням, читанням, музикою тощо.

У старшому дошкільному віці складаються основні психічні новоутворення: якісна зміна змісту афектів, виникнення особливих форм співпереживання, співчуття іншим людям, розвиток емоційної децентрації. Цьому сприяє поява емоційного передбачення, що дає можливість дитині не тільки передбачати, але і переживати окремі наслідки своєї діяльності, вчинків, відчути їх сенс як для себе, так і для оточуючих. Як відзначав О.В. Запорожець, переживши задоволення від творчого процесу і його результатів, «пройшовши через успіх», дитина потім прагне знову і знову пережити ці емоційні стани. Л.Б. Ермолаєва-Томіна також зв'язує емпатію і творчі здібності: «З уміння входити в стани предметів, інших людей, уявляти себе на їх місці будується тренування емпатійного бачення і творчі здібності» [65]. Розвитком емпатійних здібностей дошкільників при програванні сюжетів художньої літератури займалася Л.П. Стрелкова.

Характеризуючи особливості розвитку уяви дошкільників, О.М. Дьяченко виділяє три основні етапи:

1.2,5 – 3 роки характеризується використанням «опредмечування образу» як основний засіб зародження ідеї уявного продукту і відсутністю якого-небудь планування самих продуктів уяви.

2.4-5 років відмічений наповненням деталями і змістовною індивідуалізацією «опредмечуваних образів», а також специфічним (ступінчастим) плануванням когнітивної діяльності, коли дитина планує наступний крок дій тільки після виконання попереднього.

3.6-7 років пов'язаний із зміною основного засобу зародження ідеї уявного продукту на образи, побудовані методом «включення», що забезпечує велику оригінальність і продуктивність рішень. Характерне попереднє цілісне планування діяльності уяви, а також зростання ступенів деталізації і індивідуалізації продуктів уяви [20, 28].

В.Т. Кудрявцев ввів поняття «Структура креативного потенціалу» дитини – дошкільника. Вона є системою взаємопов'язаних абстрактно-загальних, «клітинних» творчих здібностей, які утворюють психічну детермінанту діяльного життя дитини. Вони ж визначають цілісність креативного потенціалу і виявляються з різним ступенем вираженості в будь-якому творчому акті [64, 78].

Досліджуючи природу і структуру творчого потенціалу дошкільника, Б.Г.Урмурзіна встановила, що «творча надситуативність і мисленнєво-практичне експериментування як загальні характеристики креативності безпосередньо забезпечують проблематизацію і перетворення, зокрема інверсію культурних зразків і як таких, які реалізують процес самодетермінації будь-якої дитячої діяльності. Ініціативна творча дія, надситуативна за своєю інтенційною природою і експериментальна - за основному функціональному параметру, несе в собі механізм розвитку діяльності як цілого» [9; 44].

Ігрову дію породжує процес уяви. В уявній реальності казки дитина-герой може здійснювати будь-які подвиги. Дитина експериментує з уявними позиціями не тільки в грі, але і творчій діяльності (Кудрявцев В.Т., 1997). О.Л. Кабачек встановила, що «придбання особливого способу світосприйняття, пов'язаного з умінням зайняти авторську позицію, яка є своєрідним сплавом когнітивних і емоційних здібностей (як уяви і мислення, так і відчуттів і відносин), в принципі можливо вже в дошкільному віці». [77; 90].

Отже, у старшому дошкільному віці складаються основні психічні новоутворення: якісна зміна змісту афектів, виникнення особливих форм співпереживання, співчуття іншим людям, розвиток емоційної децентрації. Цьому сприяє поява емоційного передбачення, що дає можливість дитині не тільки передбачати, але і переживати окремі наслідки своєї діяльності, вчинків, відчути їх сенс як