Випускнa квaліфікaційнa роботa на тему: "Корекція творчого розвитку дітей з вaдaми мовлення в ігровій діяльності"

Для виявлення творчого розвитку у сфері спілкування була використана методика «Картинки» Е.О.Смірнової. Дитині пред'являлися по черзі 5 карток, на яких були зображені конфліктні ситуації з дітьми: дитини не хочуть приймати в гру, відібрали ляльку (машинку), зламали споруду, машинку і так далі Приклад стимуляційного матеріалу методики «Картинки». Експериментатор послідовно ставив два питання: «Що тут намальоване» і «що б сказав(а) або зробив(а) в цій ситуації?» Відповіді дитини фіксувалися в протоколі. Наголошувалася відмова від рішення, пасивність, агресивність і продуктивність рішення. Для того, щоб можна було провести кореляційний аналіз даними інших методик, необхідна була якісна відмінність відповідей виразити в кількісній формі.

Якщо дитина на перше питання просто перераховувала зображених героїв і не проявляла розуміння ситуації, в якій розіграний конфлікт, ставилася 0 балів і задавалося аналогічне питання по наступній картинці В протоколі відповіді на всі п'ять карток підсумовувалися, і обчислювався середній бал за виконання завдання по методиці.

 Ми прийняли наступну бальну систему оцінки відповідей дитини: 

4 бали – дитина пропонує продуктивне рішення, що влаштовує обидві сторони (пограємо по черзі, я поки почекаю, разом пограємо); 

3 бали – вербальне рішення (скажу щоб, посварю ...); 

2 бали – дитина пропонує пасивне рішення (покличу маму або вихователя, заплачу);

1 бал – дитина пропонує агресивне рішення; Про балів – відмова від відповіді (не знаю, уникнення)

Для виявлення особливостей дитячої уяви використовувалася методика В.Т. Кудрявцева «Як врятувати зайчика» (1995). Дитині пропонувалося творче завдання: допомогти зайчикові перепливти на інший берег річки, використовуючи ряд предметів. Експериментатор говорив: «Познайомся з цим зайчиком.

Одного разу з ним примикала така історія. Вирішив зайчик поплавати на кораблику і поплив далеко-далеко від берега. А тут раптом почався шторм, з'явилися величезні хвилі, і зайчик почав тонути. Допомогти зайчикові можемо тільки ми з тобою. У нас для цього є декілька речей». Потім експериментатор давав дитині можливість ознайомитися з поряд предметів (невеликою дерев'яною паличкою, іграшковою тарілочкою, відерком, здутою повітряною кулькою, листком чистого паперу), і пропонував вибрати з них ті, за допомогою яких можна врятувати зайчика. Після того, як дитина вибирала необхідні із його точки зору предмети, його просили обґрунтувати свій вибір. Відповіді дітей фіксувалися в протоколі згідно виділеним В.Т. Кудрявцевим трьом типам відповідей.

Відповіді першого типу – діти пропонували використовувати якісь наявні предмети без змін (тарілку або відерко, щоб посадити в них зайчика і утримати на плаву).

Відповіді другого типу – діти пропонували використовувати вже наявні предмети, але як заступник якогось відомого ним предмету, на якому можна плавати (паличку у вигляді заступника колоди або човника). Відповіді третього типу – діти пропонували перетворити наявні предмети (надути повітряну кульку, зробити з паперу кораблик).

Для того, щоб можна було провести кореляційний аналіз даними інших методик, якісну відмінність відповідей ми виразили в кількісній формі, прийнявши наступну бальну систему оцінки відповідей дитини: 3 бали – за відповідь третього типу; 2 бали – за відповідь другого типу; 1 бал – за відповіді першого типу; 0 балів – за відмову від відповіді.

Для виявлення пізнавальної активності в дитячому експерименті була використана методика «Коробочка». Дитині пропонували коробочку з секретом (спеціально підбиралися складні для дітей конструкції, в контрольному експерименті – гаманці) із завданням: «У цій коробочці (гаманці) щось лежить. Відкрий і подивися – що там». Дії дитини, його рухи, мова фіксувалися в протоколі. Наголошувалися швидкість рішення, емоційна залученість дитини в процес рішення, варіативність проб, маніпуляцій з предметом, досягнення результату. Ми прийняли наступну бальну систему оцінки дитини: Критерій «швидкість рішення»: швидко відкриває (до 1 міни) – 3 бали, середня швидкість (2-4 хв.) – 2 бали, довго (до 7 хв.) – 0 балів. Критерій «емоційна залученість дитини» – з цікавістю, наполегливо – 2 бали, байдуже – 1 бал, відмова від рішення – 0 балів. Критерій «варіативність проб» – багато проб – 0 балів, мало проб – 1 бал. Критерій «результативність»: відкрив – 1 бал, не відкрив – 0 балів.

Для констатуючого і контрольного експерименту дітей використовувалися одні і ті ж методики. Проте для виключення навчання дітей в результаті констатуючого експерименту, при контрольному експерименті змінювалися ті, що задаються дітям питання або використовувані предмети при збереженні загальної процедури проведення кожної методики. Протоколи діагностики кожної дитини були також внесені до комп'ютерної бази даних, створеної в Ехсе12000, що дозволило провести статистичний аналіз отриманих даних і побудувати наочні діаграми результатів дітей з ЕГ і КГ

Мислення: дитина здатна створювати казковий твір з елементами фантастики, за особистісно важливих для себе темах. Він починає наділяти незвичайними і фантастичними властивостями не тільки героїв, але і предмети, намальовані на картинках. Помітно, що дитина придумує заздалегідь, «у внутрішньому плані», історію, і потім вже її розповідає, неначе ілюструючи потрібними йому картками і вкладишами, підбираючи їх по ходу розповіді своєї казки. Відмічені прояви феномена «психологізації» – самостійного насичення казки психологічними характеристиками героїв (раніше недоступних дитині). Також помітно, що деякі діти вже свідомо проектують «долю героя» – підбирають для нього труднощі, перешкоди, і друзів, які допомагають справлятися з проблемою. Діти часто називають використовувані ними при складанні нової казки