Випускнa квaліфікaційнa роботa на тему: "Корекція творчого розвитку дітей з вaдaми мовлення в ігровій діяльності"

Увага дітей направлена більшою мірою на розгляд картинок, зокрема намальованих на картках і вкладишах героїв.

Діяльність – маніпуляції дитини з картками і вкладишами, достатньо хаотичні спроби вкласти вкладиші в різні отвори (підбір героїв не по сенсу, а формою).

Мова – ситуативна, уривчаста, направлена на назву героїв, їх дій (операцій) та назв казки. Іноді спостерігається промовляння-повторення сюжету на картинці, відповідного раніше відомій казці. Мислення – дитина часто ігнорує (нібито не помічає) наявність на картинці чужого героя, який протирічить старій сюжетні історії. Мотивація – дітям цікаво зібрати вже відому ним казку, і часто вони на цьому етапі відмовляються вирішувати творчу задачу: придумати нову казку з тим героєм, який раптом з'явився в старій казці.

Характерним прикладом для першого заняття цього рівня є вищеописана поведінка і вислови Кирила Г. (5,11).

Але деякі діти залишалися на етапі орієнтування декілька занять, після чого все ж таки переходили на наступний етап. Приклад: на третьому занятті Христина А. (5,5) збирала казку «Колобок», і перевернула одну з карток, де Колобок опинився перед Лисицею (вона сидить перед своїм крижаним будиночком, зима на вулиці). Дівчинка розповіла таку історію: «Колобок котився і прикотився до Зайчика. Його не було удома. Колобок покотився далі». Христина бере картку в якій намальований Ведмідь на стежині і влаштовує Колобку зустріну в ним, далі у неї Колобок втік від Ведмедя і зустрівся з Лисицею – як у відомій казці. Враження від казки: дитина «не помічає» Лисиці, яка повинна була взаємодіяти з Колобком і по старій казці (ймовірно, дівчинка не знала, що робити Колобку з «зимовою» Лисицею). Не помічає вона і суперечності, яка з'являється разом з «чужим героєм» (Колобок десь був до зими, але вона не описала його раптового попадання в зиму і знову відправила його до «літньої» казки на зустріч з Лисицею), і ніяк його не намагається конструктивно вирішити. Дії нового героя не пов'язані з сюжетом казки про «Заячу хатинку» (куди він «раптом» потрапив) – Колобок просто повертається в свою «рідну» казку. Дівчинка діє в рамках відомої нею казковій реальності, не намагаючись її змінити, і упускає можливість внести свій новий сенс до казки, створити небувалу історію.

2-й етап – розкованість

На цьому етапі діти починали ставити питання довільного характеру: «а можна зробити так?», «а можна другого Колобка покласти?», «а можна ще одного героя додати?», «а можна картку перевернути?» і ін. Для них важливе схвалення їх дій з боку значущого дорослого. Спостерігалися яскраві емоційні реакції – сміх, збудження, коли діти розуміли, що їм дозволені будь-які варіанти персонажів і подій. Діти отримували явне задоволення від можливості вільно міняти сенс ситуації і характеру героїв (наприклад, Колобок – гіркий, його не хочуть їсти, або Червона Шапочка зла і все її бояться). Відчуття розкріпачення (ти можеш все!) дає яскраві емоційні переживання. На цьому етапі діти за допомогою вихователя, що пояснює творчий прийом, починали вносити невеликі зміна у відомі ним казки, але істотним чином не міняючи їх первинного сюжету.

Діяльність дітей направлена на зміну (заміну, додавання або видалення) одного-двох епізодів прототипу – сюжету старої казки, або, навпаки, виділення якого-небудь епізоду з казки і програвання його з різними вкладишами-героями. На перший план виходить ігрове експериментування дитини із зображеннями героїв (вкладишами), що несуть різний емоційно-смисловий характер в стару казку. Діти іноді відкидали пропоновані вихователем творчі прийоми, тобто не могли відразу освоїти новий спосіб дії. Іноді джерело такого опору був чисто афектний стан.

Мова дітей містить багато питань довільного характеру. На цьому рівні мова дошкільника не завжди встигає акомпанувати ігровим наочним діям і носить багато в чому ситуативний характер. Проте вже з'являються особливі виразні інтонації – інтонації окремих героїв казки.

Мислення хаотичне, спонтанне: діти не вибирають (не обдумують) нові варіанти, а зазвичай зупиняються на тому, який їх емоційно більше привернув (забавний герой, смішна ситуація з новим героєм). Основною стратегією дітей при створенні нової казки на цьому етапі була стратегія – від картки до картки. Рідко, але зустрічалася трансформація характеру персонажа (див. нижче приклад – перетворення Бабусі на бабу Ягу). В основному використовувався сюжет «подорож» (пішов – побачив – далі пішов (у нову картку–сюжет) – щось нове побачив і так далі). Приклад: Ваня Т. (5 років 2 міс, надалі – 5,2) вибрав картинку, де три поросята ховалися від – по старому сюжету – Вовка. На картинці був отвір