Випускнa квaліфікaційнa роботa на тему: "Корекція творчого розвитку дітей з вaдaми мовлення в ігровій діяльності"

Згідно положенню О.В. Запорожця про самоцінності дошкільного періоду розвитку, життя дитини може бути повноцінним за умови, що він відчуває себе не «опікуваним», а «творцем» [86-89]. Протягом дошкільного віку відбувається розвиток сюжетоскладання – найважливішою складовою сюжетно-рольової гри. Роль гри, сюжетоскладання в інтелектуальному розвитку дошкільника, умови засвоєння дитиною показаного йому дорослим побудови сюжету гри, узгодження їх задумів вивчали Н.С. Пантіна, І.Я. Міхайленко, Н.А. Короткова. Задум як індикатор дитячої творчості виділяє також Л.А. Шураковська [36, 71].

Пов'язують з творчістю гру і літературно-художню діяльність дошкільника Е.О. Смирнова і О.В.Гударєва, Ельконін Б.Д.. Гра і творчість мають схожі властивості, такі як: гра – творчий процес (Давидов В.В., 1992), в грі закладаються якості, властиві творчій людині (Нікітін Б.П., 1990). Найяскравіше проступають суб'єктність дитини, його «авторські» устремління в іграх-драматизаціях і режисерських іграх [40, 45, 51, 95]. У них, на відміну від сюжетно-рольових ігор, діти не просто моделюють смислові підстави діяльності дорослих (Ельконін Д.Б., 1978), а силою уяви переконструюють їх, таким шляхом зондуючи свою власну життєву перспективу – найближчу і віддаленішу. В.Т. Кудрявцев і Г.К. Уразалієва вважають, що «суб'єкт – це той, хто здатний авторизувати діяльність, включитися в її проектування і побудову як цілого, задати своє бачення її образу і зразка» [13; 57, 58 с.29].

Гра для дитини – особлива форма моделювання відносин між дорослими, вона більшою мірою відображає емоційний і соціальний план. За допомогою гри дитина в першу чергу оволодіває соціальними відносинами, засвоює соціальні норми і вчиться володіти собою (довільність). Саме у цій формі дитячої діяльності виникають і розвиваються такі базові якості особистості, як творча активність, ініціативність, розумові і пізнавальні здібності [42, 55]. М. Андерсон пише що «діти віддають перевагу свободі, невизначеності, безмежній варіативності, несподіванці і невідомості в грі, роблячи її посередником в своїй зустрічі з сім'єю, культурою і всесвітом» [8; 59с. 27].

Ми дотримуємося наукового положення, сформульованого Б.М. Тепловим, Б.Г. Ананьєвим, С.Л. Рубінштейном і іншими ученими про те, що всі здатності до конкретної діяльності формуються і розвиваються в цій діяльності [60, 62]. О.О. Бодальов звертає увагу на те, що «дошкільне дитинство людини, якщо воно «інструментовано» дорослими таким чином, що розвиває пізнавальну активність дитини, на доступному для нього рівні не тільки забезпечує оволодіння потрібними для повсякденного життя уміннями і навиками, розвиває звичку до буденного трудового зусилля, але і заохочує через гру, посильну працю і інші заняття досягнення результату, що ще не зустрічався в його практиці, воно виявляється важливою сходинкою до його подальшому успішному руху до вершини розвитку як суб'єкт діяльності» [22; 54 с. 17].

Таким чином, представляється важливим визначити психологічні умови розвитку творчих здібностей дітей в умовах спеціального створеного відповідно до сучасних науково обґрунтованих психолого-педагогічними концепціями створення наочної розвиваючого середовища індивідуального творчого простору дитини. 

 

 

В процесі дослідження для перевірки гіпотези і вирішення завдань проводилася експериментально-психологічна робота (включене психологічне спостереження, бесіди, аналіз діяльності дітей і дорослих). Обговоримо методи, які можуть забезпечити ефективність і достовірність результатів, отриманих в результаті апробації авторських ігор з суперечністю.

При розробці гри ми припустили, що вона є засобом для творчого розвитку дитини в різних областях його життєдіяльності – в самоорганізації ігрової діяльності, в спілкуванні з однолітками, у вирішенні пізнавальних завдань. Оскільки завданням нашого дослідження було виявлення прояву різних аспектів творчої позиції, то найбільш адекватний інструментарій міг бути отриманий при комбінуванні декількох методів дослідження одночасно. Тому для оцінки ефективності гри були вибрані методики, що дозволяють виявити творчу позицію в цих областях життєдіяльності дитини.

Для виявлення здатності самоорганізації ігрової діяльності була використана методика «Займися чим-небудь». Експериментатор запрошував дитину в кабінет, в якому на килимі лежали різні іграшки (декілька ляльок, машинки, будівельний конструктор). На маленькому дитячому столику лежали книжки, картки із зображеннями різних предметів. Дорослий пропонував дитині зайнятися чим він хоче. Поведінка дитини фіксувалися в протоколі. Для того, щоб можна було провести порівняння даними інших методик, необхідна була якісна відмінність поведінки виразити в кількісній формі. Поведінка дитини (тобто ступінь самостійності і ініціативності) оцінювалася за 5-балльной шкалою – від безцільної маніпуляції з предметами до розгорненої сюжетної гри. Ми прийняли наступну бальну систему оцінки поведінки дитини: 4 бали – дитина організовує розгорнену ролеву гру 3 бали – дитина використовує предмети-заступники

2 бали – дитина самостійно організовує гру їх наявних предметів, окремі епізоди гри

1 бал – дитина потребує підказки дорослого: питає у психолога що йому робити.

Об бал – дитина пасивно пересувається по кімнаті (або лежить на килимі, сидить на стільчику), безцільно маніпулює