+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Бакалаврська робота
К-сть сторінок:
78
Мова:
Українська
мін) сидить, розкладаючи і перекладаючи картки і героїв, іноді щось шепоче або говорить з ними. Часто говорить в плані егоцентричної мови «для себе», веде розмови від імені героїв. При цьому він описує не тільки дії, але і переживання героїв, їх роздуми. Спостереження за дітьми в такі моменти показує, що дитина часто програє одну і ту ж ситуацію з різними героями, можливо, значущу для нього особисто. Наприклад, героя всі лають, або він всім заважає, або він чогось боїться, або ніяк не може знайти собі місце. Проектуючи свою особисту проблему на запропонований казковий матеріал, дитина шукає конструктивний вихід з неї. Мабуть, промовляння цих ситуацій, внесення їх в різний казковий контекст, де є різні помічники і ресурси для дозволу цих проблемних ситуацій, дозволяють дитині знайти для себе прийнятне творче вирішення своєї особової проблеми.
Наприклад, Даня Ч. (6,5) декілька тижнів, по розповідях батьків, складав різні історії про зайчика, який практично у всіх казках шукав свій будинок і друзів. Слід зазначити, що вирішувана дитиною проблема для нього дуже особисто значуща, оскільки в його сім'ї у дитини немає особистого простору. Таким чином, дитина проектує свою особисту проблему на запропонований казковий матеріал і шукає конструктивний вихід з неї.
Така особистісна включеність дитини в суперечливій ситуації створює головну психологічну умову, мотиваційно-смисловий компонент для подальшого перенесення творчого розвитку в інші сфери життєдіяльності.
Мислення: з'являється повноцінний задум: частина часу дитина обдумує сюжет майбутнього твору (осмислений погляд на картки і усвідомлене переміщення вкладишів). Вперше у героїв з'являються інші цілі, які не відповідають їх «стандартному» характеру у відомих казках. Дитина свідомо використовує той творчий прийом, який показав на занятті вихователь, і пробує його застосувати до різних казок-героїв, зокрема (і в основному) – поза заняттями, в свій вільний час.
Уява: діти приписують незвичайні (фантастичні) властивості героям, зображеним в сюжеті картинки. Це свідчить про розвиток продуктивної уяви і знаково-символічної функції: картки ставали засобом зародження персоною, художній реальності. Діти стають здатні побачити те, чого немає в наочному плані. Мова: дитина починає описувати не тільки дії, але і переживання героїв, їх роздуми. Часто спостерігається мова «для себе», розмови від імені героїв. На цьому рівні дошкільник приходить до управління подіями казки, а також до управління собою, своїми емоціями (через емоції героїв, їх міміку і інтонації).
5-й етап – проявлена творча позиція
Для цього етапу характерний прояв і перенесення творчого розвитку в самі різні сфери діяльності. Дитина без спонуки дорослого, самостійно продовжує свою творчу роботу над створеною ним казкою в інших областях. Він малює, ліпить, співає про героїв пісеньки, робить аплікації, збирає з конструкторів обстановку для героїв драматизує свою казку (збирає іграшки, розсаджує або водить їх як треба в його казці і промовляє з ними дію казки). Спостерігалося виготовлення нових вкладишів зі своїми улюбленими героями, зокрема з мультфільмів. Їх малювали і використовували додатково до вкладишів комплекту «Хатинки казок» незалежно один від одного діти, що знаходилися в експериментальних групах різних дитячих садів, - Ліза В. (5,4), Саша М. (6,3), Артур Є. (5,6), а потім до них приєдналися зі своєю творчістю інші діти з їх же груп.
Таке вільне експериментування в різних модальностях і різних сферах дитячої життєдіяльності можна розглядати як прояви творчого розвитку.
2.2 Психолого-педагогічні умови та етапи корекції творчого розвитку дітей з вадами мовлення в ігровій діяльності
Програма формувального експерименту була розрахована на три місяці регулярних занять в малій групі (4-6 дітей). Діти розсаджуються півколом навколо вихователя, кожен за свій столик. Для занятті кожній дитині видається свій індивідуальний комплект гри «Хатинка казок», з яким також діти могли грати самостійно у будь-який час. Заняття проводив основний вихователь групи за допомогою психолога, який спостерігав за поведінкою дітей, аналізував якісний зміст продуктів творчої діяльності дітей, контролював реалізацію програми ігрових занять вихователем.
Для підготовки проведення апробації вихователь за декілька днів до початку занять повторював з дітьми казки, які намальовані на картках гри «Хатинка казок»: «Колобок», «Маша і Ведмідь», «Заяча хатинка», «Червона шапочка», «Три поросята», «Кіт, Лисиця і Півень». Діти слухали казки, відповідали на питання вихователя по сюжету і героям.
Дорослий показує дитині проблемно-суперечливу ситуацію (пов'язану з тим, що в казці раптово з'являється новий герой) і способи перетворення сюжету старої казки, засновані на перерахованих вище методах активізації творчого мислення. Дитина повинна сама придумати свій варіант перетворення, трансформації, синтезу нового героя і старої казки. Він повинен придумати нову казкову історію, «відштовхуючись» саме від закладеної в картинці суперечності, і розповісти її вихователеві. Дуже важливо, що його казкову історію чують всі діти в малій групі. Таким чином, найактивніші діти показують приклад творчості тим, хто поки боїться і соромиться розповісти свій варіант історії.
Вихователь допомагає дитині вбудовувати зміни в зміст старої казки і створювати нову історію з позиції зацікавленого слухача. Він питаннями спонукає дитину усвідомити ситуацію, коли в старій казці з'явився новий герой (суперечність) і шукати вихід з положення: «чужий герой – що він може зробити в цій старій казці?», «як допомогти героям?», «треба його рятувати?». Питання-уточнення: «як?», «чому?», спонукають автора