Загальна теорія держави і права

3.  Функція заповнення прогалин у праві, тобто усунення повної або часткової відсутності в чинних нормативних актах необхідних юридичних норм.

Зрозуміло, можна використовувати аналогію закону, тобто вирішення справи або окремо-го питання на підставі закону, який

 

>>>297>>>

регулює подібні відносини; або аналогію права, тобто вирішення справи або окремого юридичного питання на підставі загальних начал і значення законодавства (див. § «Прога-лини у праві»).

Проте аналогія не заповнює прогалину. Заповнити прогалину можна лише шляхом право-творчості.

Як відшукується прогалина? Під час застосування норм права – у суді тощо. Для знахо-дження прогалин узагальнюється судова і адміністративна практика. Вироблене за допо-могою аналогії вирішення юридичної справи не повинно суперечити розпорядженням чинного законодавства. Воно може стати підставою для удосконалення законодавства;

4. Функція упорядкування нормативно-правового матеріалу (кодифікаційна або система-тизаційна правотворчість). Організаційною формою цієї функції є кодификація законодав-ства, що припускає обґрунтоване його відновлення. Більш докладно про ко-дификацію, а також про інші засоби систематизації законодавства див. у § «Систематизація норматив-но-правових актів».

§ 3. Стадії правотворчого процесу

Не слід ототожнювати правотворчий і законодавчий процеси. Законодавчий процес – важ-лива складова частина право-творчого процесу, яка має складний характер (див. § «Зако-нодавчий процес»).

Правотворчий процес -- система взаємозалежних процедур (стадій) при ухваленні, зміні як законів, так і підзаконних актів. Стадії правотворчого процесу, у свою чергу, можуть бути розбиті на ряд етапів.

Кожний вид нормативно-правових актів пов'язаний із компетенцією державних органів певного рівня, а тому підготовка, розгляд і ухвалення кожного виду актів в ієрархії актів мають специфічні ознаки. Ступінь складності правотворчого процесу визначається тим, які нормативно-правові акти ухвалюються – закони Верховної Ради, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів, рішення органів місцевого самоврядування та ін.

В юридичній літературі є кілька підходів до розуміння системи стадій, на які поділяється правотворчий процес. Усі вони заслуговують на увагу, оскільки автори використовують різні критерії їх виділення.

 

>>>298>>>

Пропонуємо класифікацію стадій правотворчості в узагальненому вигляді (включаючи законодавчий процес і процес ухвалення підзаконних актів).

Класифікація стадій правотворчості подається на тлі процесу правотворення. Спочатку зауважимо, що стадії правотворчості можуть збігатися зі стадіями правотворення, однак процес правотворення не вичерпується процесом правотворчості.

Стадії правотворення і правотворчого процесу:

1.  Передпроектна стадія

- формування юридичного мотиву про необхідність внесення змін до чинної системи норм права – відбувається на рівні правосвідомості в результаті виявлення волі народу (колек-тиву), об'єктивно зумовленої потребами його соціального життя;

-  правотворча ініціатива (фр. initiative – почин) – обґрунтування юридичної значущості правової регламентації – видання нормативно-правового акта.

Цей етап правотворення характеризується дією об'єктивних чинників і становить підгото-вчу стадію правотворчості;

2.  Проектна стадія

- ухвалення рішення про підготовку проекту нормативно-правового акта;

-  розробка концепції проекту нормативно-правового акта і підготовка його тексту (або доробка проекту, внесеного в порядку правотворчої ініціативи), тобто юридичне форму-лювання волі народу (колективу) у вигляді норм права.

Проекти указів Президента, постанов уряду зазвичай готуються відповідними міністерст-вами і відомствами або на підставі плану попередніх робіт, або за разовим дорученням Президента, керівництва уряду. Такі проекти можуть бути підготовлені в апараті Прези-дента і уряду.

Щоб забезпечити кваліфіковане складання проекту, передбачається участь спеціалістів у відповідно до відомчого (галузевого) принципу, згідно з яким складання початкових прое-ктів здійснюється тими органами і організаціями, профілю діяльності яких вони відпові-дають.

До підготовки проектів нормативно-правових актів (головним чином, законів) залучають-ся партії, профспілки та інші громадські об'єднання;

-  попередній розгляд проекту нормативно-правового акта правотворчим органом. До роз-гляду проекту зазвичай залуча-

 

>>>299>>>

ються зацікавлені державні органи, організації, громадськість. Форми обговорення різні: парламентські читання, наради за участю наукової громадськості і зацікавлених мініс-терств, ре-зензування науково-дослідними інститутами та ін. Після урахування пропози-цій і зауважень проект остаточно відпрацьовується і редагується;

– обговорення проекту нормативно-правового акта і узгодження його тексту з зацікавле-ними особами. Найважливіші законопроекти можуть бути винесені на всенародне обгово-рення.

Цей етап правотворення становить початкову стадію право-творчості;

3. Стадія прийняття проекту нормативно-правового акта властива колегіальному право-творчому органу – офіційне прийняття проекту після його обговорення. Колегіальні пра-вотворчі органи (уряд, державні комітети та ін.) приймають нормативні акти простою бі-льшістю голосів. Президент держави, міністри та інші органи одноособового керівництва затверджують свої акти (укази, накази, інструкції тощо) у персональному порядку. В Україні низка указів Президента потребує контрасигнації (див. § «Поняття підзаконного нормативно-правового акта»);

Цей етап правотворення характеризується активністю: вступає в дію суб'єктивний чинник і здійснюється власне «творчість права».

4.  Засвідчувальна стадія

– підписання нормативно-правового документа;

– надання йому реєстраційного коду після включення до Єдиного реєстру нормативних актів України;

5.  Інформаційна стадія

– офіційне опублікування прийнятого нормативно-правового акта в засобах масової інфо-рмації, доведення його до відома виконавців.

Цей завершальний етап правотворення, який також має активний характер,