Загальна теорія держави і права

Нормативно-правовий договір:

- спільний акт-документ, що містить нові норми права, які встановлюються за взаємною домовленістю між правотворчими суб'єктами (результат двосторонньої або багатосторон-ньої угоди) із метою врегулювання певної життєвої ситуації, і забезпечується державою. На відміну від договорів-операцій, які мають індивідуально-разовий характер, норматив-но-правовий договір розрахований на кількаразове застосування: його зміст складають норми – правила поведінки загального характеру (колективний, трудовий договір, типо-вий договір та ін.). Він має суттєве значення у сфері комерційних відносин і майнового обороту. Може мати місце між суб'єктами федерації (наприклад, Федеративний договір Російської Федерації 1992 p.).

 

>>>310>>>

Особливим видом нормативно-правового договору є міжна-родний-правовий акт, що (на відміну від внутрішньодержавного нормативно-правового договору) можна розглядати як самостійне джерело права.

Правовий звичай:

- акт-документ, що містить норми-звичаї (правила поведінки, які склалися в результаті ба-гаторазового повторення людьми певних дій), які санкціоновані державою і забезпечу-ються нею. Держава визнає не всі звичаї, що склалися в суспільстві, а лише ті, що мають найбільше значення для суспільства, відповідають його інтересам і відповідають історич-ному етапу його розвитки. Правовий звичай – найстародавніше джерело права, він істори-чно і фактично передував закону. Зберігав значення в середньовіччя, не втратив популяр-ності в сучасних правових системах традиційно-общинного типу.

У цивільному праві сучасних держав континентальної правової системи визнаються «зви-чаї ділового обороту», сфера застосування яких в основному обмежена зовнішньоторгове-льними операціями.

Правова доктрина:

– акт-документ, що містить концептуально оформлені правові ідеї, принципи, розроблені вченими з метою удосконалення законодавства, усвідомлені суспільством і визнані дер-жавою як обов'язкові.

Правова доктрина не у всіх країнах є джерелом права, хоча значення наукових праць юри-стів для формування моделі правового регулювання визнається законодавцями багатьох країн. У наші дні роль доктрини є важливою для правотворчості: вона сприяє удоскона-ленню нормативно-правових актів, створенню нових правових понять і категорій, розвит-ку методології тлумачення законів.

Правова доктрина служила безпосереднім джерелом права в англо-американській право-вій системі: при вирішенні справи судді посилалися на праці вчених; а також у релігійно-філософській правовій системі: іслам, індуїзм, іудаїзм мають у своїй основі правила зага-льнообов'язкової поведінки, почерпнуті з праць видатних юристів.

 

>>>311>>>

Релігійно-правова норма:

- акт-документ, що містить церковний канон або іншу релігійну норму, яка санкціонується державою для надання їй загальнообов'язкового значення і забезпечується нею. Релігійно-правова норма поширена в традиційно-релігійних правових системах (наприклад, у мусу-льманських країнах). У деяких країнах релігійно-правова норма тісно переплелася із пра-вовим звичаєм, традиціями общинного побуту (держави Африки, Латинської Америки).

Міжнародний-правовий акт:

– спільний акт-документ двох або кількох держав, що містить норми права про встанов-лення, зміну або припинення прав і обов'язків у різних відносинах між ними. З санкції держави такий акт поширюється на її територію, стає частиною внутріш-ньонаціонального законодавства. На внутрішньодержавне право впливають джерела між-народного права: загальновизнані принципи міжнародного права, міжнародні договори (пакти, конвенції) (див. § «Міжнародний договір»).

 

  

________________________________________

[1] В проекті Закону «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про колективні договори та угоди» пропонується вважати обов'язковим укладення договору на підприємствах з кількістю працюючих не менш ніж 15 чоловік.

[2] Загальні збори вважаються повноважними, якщо в них бере участь більше ніж половина колективу, а конференція – не менше від 2/3 делегатів.

[3] Колективний договір підлягає реєстрації місцевими органами державної виконавчої влади, порядок якої визначається Кабінетом Міністрів України. Він набуває чинності з дня підписання його сторонами (підписується не раніше ніж через п'ять днів з моменту його схвалення, якщо інше не встановлено зборами (конференцією) колективу) або від дня, зазначеного в ньому, і діє до часу складання нового чи перегляду поточного, якщо інше не передбачене законом (докладніше див.: Закон України від 1 липня 1993 р. «Про колективні договори та угоди» та ст. 11 «Колективний договір» Кодексу законів про пра-цю України).

[4] Див.: Шаповал В. Теоретичні проблеми реалізації норм Конституції // Право України. – 1997. – № 6. – С. 6.

[5] Наприклад, про це писав проф. М. «.орлеанський в «Юридичному віснику України» (№ 6 (84) від 6–12.02.97. – С. 16–17).

Глава 17. ПРАВОВИЙ АКТ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ. МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР

§ 1. Правовий акт

Правовий акт – акт-волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) пра-вових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Він оформляється у встановлених законом випадках у вигляді письмового документа (акта-документа).

Ознаки правового акта:

1) виражає волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні веління;

 

>>>312>>>

2)  має офіційний характер, обов'язковий для виконання;

3)  спрямований на регулювання суспільних відносин;

4) встановлює правові норми, а також конкретні правовідносини;

5)  може бути актом-документом, зміст якого фіксується у встановленій законом докумен-тальній формі, і актом-дією, за допомогою якого виникає юридичний результат (встанов-лення правових норм, їх застосування