Загальна теорія держави і права

§ 4. Види і форми правотворчості держави

Правотворчість здійснюється двома соціальними інститутами:

•  державою в особі державних органів та їх посадових осіб;

•  громадянським суспільством і його окремими суб'єктами.

 

>>>300>>>

Види правотворчості як громадянського суспільства, так і держави можна класифікувати за різними критеріями. Основний вид правотворчості – правотворчість державних органів і посадових осіб.

Види правотворчості держави за юридичною чинністю актів:

1. Законодавча діяльність, тобто діяльність, пов'язана з підготовкою і прийняттям законо-давчих актів (законотворчість).

У правотворчості України головну роль відіграє законодавчий орган держави – Верховна Рада. Вона має монопольну законотворчу компетенцію, тобто виключне право на прийн-яття законів і коло повноважень щодо їх прийняття, передбачені Конституцією та іншими законами, її законотворчість – провідна частина правотворчості і основної конституційно-правової форми прийняття законів державою;

2.  Підзаконна правотворча діяльність, тобто діяльність, пов'язана з підготовкою і прийн-яттям підзаконних актів (підзаконна правотворчість).

Правотворчість інших державних органів України (правотвор-чістю займаються практич-но всі державні органи) здійснюється на підставі і відповідно до чинних законів, прийня-тих Верховною Радою.

Нагадаємо, що юридична чинність прийнятих державними органами нормативно-правових актів залежить від рівня і обсягу їх повноважень, які визначаються місцем, яке посідається в системі органів держави (Президент, Кабінет Міністрів, міністерства, відом-ства, голови державних адміністрацій на місцях та ін.).

Форми участі держави у правотворчості 

безпосередня правотворчість санкціонована правотворчість спільна право-творчість делегована пра-вотворчість 

- видання норма-тивно-правових актів органами держави і упов-новаженими на те посадовими осо-бами – санкціонування актів, прийнятих ор-ганізаціями (комерційними і некомерцій-ними); попере-дній дозвіл їх видання спільне прийнят-тя нормативного акта (нормативні угоди) – делегування правотворчих повноважень вищого органа держави нижчим 

 

>>>301>>>

Безпосередня правотворчість держави – основна, яка полягає у виробленні та прийнятті нових правових актів. Інші прояви правотворчості держави (зміна або доповнення, скасу-вання, систематизація) мають допоміжне значення для формування системи права.

Санкціонована правотворчість полягає у затвердженні актів, прийнятих організаціями громадянського суспільства – недержавними об'єднаннями: суспільними (партіями, проф-спілками та ін.) і комерційними (акціонерними товариствами та ін.), або в попередньому дозволі щодо їх видання.

Спільна правотворчість (нормативні угоди) – акти укладаються на галузевих, професійних і місцевому, територіальному рівнях. Наприклад, спільні акти органів держави і недержа-вних об'єднань; нормативні угоди між різними суб'єктами права: профспілками, уповно-важеними працівниками, представницькими органами, органами виконавчої влади та ін. Нормативні угоди усе ширше використовуються у правотворчій практиці України.

Делегована правотворчість – видання нормативно-правового акта за уповноваженням, яке виходить із закону, або за прямим дорученням одного (вищого) органу держави іншому (нижчому) зі збереженням певної системи контролю з боку вищого органу за реалізацією делегованих повноважень.

Державні органи можуть делегувати правотворчі повноваження громадським об'єднанням (наприклад, передати профспілкам функції соціального страхування). При цьому норми, що створюються громадянськими об'єднаннями, набувають якостей і властивостей право-вих норм, які охороняються державою.

Ознаки делегованої правотворчості:

1. Делегована правотворчість полягає у попередньому дозволі органу держави іншому ор-гану (або організації) видавати нормативно-правові акти з регулювання відносин, що вхо-дять до предмета відання першого.

2.  Делегуються лише окремі повноваження, у результаті чого відбувається тимчасове розширення повноважень органу, якому вони делегуються.

3. Делегування повноважень можливо на визначений час або без зазначення строків. При делегуванні повноважень на певний строк не потрібно видання правового акта, що від-кликає повноваження: вони припиняються автоматично. При делегуванні без за-

 

>>>302>>>

значення строків повноваження можуть бути відкликані в будь-який час за рішенням ор-гану, який делегує.

4. Делегувати повноваження може лише вищий орган нижчому,

5. Делегуватися повноваження можуть органом у межах його компетенції (не може пере-дати більше повноважень, ніж має сам, і не може передати ті повноваження, яких не має).

6.  Делегування повноважень відбувається у формі письмового компетенційного акта.

7.  Орган, що делегує, обов'язково зберігає контроль за здійсненням делегованих повно-важень.

Делегування парламентом законодавчих повноважень іншим гілкам влади Конституцією України не передбачено. У деяких країнах романо-германського і англо-американського права має місце делегування законодавчих повноважень парламентом уряду (таке делегу-вання є конституційно закріпленим). У цьому разі законодавчий акт, підготовлений орга-ном, якому делеговані такі повноваження, підлягає затвердженню органом, що делегує, -парламентом (наприклад, ордонанси у Франції).

Приклади делегованої правотворчості в Україні:

1.  18.11.1992 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про тимчасове делегу-вання Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання» із «метою оперативного вирішення питань, пов'язаних із проведенням рин-кової реформи».

2.  Відповідно до Конституції України Верховна Рада делегує Президенту до 28.07.1999 р. право на видання схвалених Кабінетом Міністрів і скріплених підписом Прем'єр-міністра нормативних указів з економічних питань, неурегульованих законами, з одночасним по-данням відповідного законопроекту до Верховної Ради (див. про це розділ XV Конституції України);

3.  Відповідно до Конституції України і Конституції Автономної Республіки Крим Верхо-вна Рада АРК і Рада Міністрів АРК можуть виконувати делеговані відповідно до Консти-туції України виконавчі державні функції та повноваження на території АРК. Норматив-но-правові акти з питань виконання делегованих повноважень повинні прийматися відпо-відно до Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міні-стрів України та на їх виконання (ст.