Загальна теорія держави і права

Види нормативно-правових актів за сферою дії:

• загальні;

• спеціальні;

• локальні.

Види нормативно-правових актів за характером волевиявлення:

• акти встановлення норм права;

• акти заміни норм права;

• акти скасування норм права.

Види нормативно-правових актів за галузями законодавства:

•  цивільні;

• кримінальні;

• адміністративні;

•  кримінально-процесуальні;

• адміністративно-процесуальні та ін.

Основні нормативно-правові акти за галузями законодавства іменуються галузевими ко-дексами (Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс, Адміністративний кодекс, Криміналь-но-процесуальний кодекс, Адміністративно-процесуальний кодекс та ін.).

 

>>>316>>>

Види правових актів за суб'єктами нормотворчості в Україні:

Верховна Рада України – закони і постанови',

Верховна Рада Автономної Республіки Крим -- постанови (з питань, що носять норматив-но-правовий характер) / рішення (з питань організаційно-розпорядчого характеру);

Президент України – укази (нормативні та ненормативні) / розпорядження;

Кабінет Міністрів України – постанови і розпорядження;

керівники міністерств і відомств – нормативні накази, інструкції, розпорядження, поло-ження, вказівки міністра;

Рада Міністрів Автономної Республіки Крим – постанови, рішення і розпорядження',

голови місцевих (обласних і районних) державних адміністрацій – розпорядження;

місцеві ради народних депутатів, їх виконавчі комітети -рішення і нормативні постанови; керівники 'їхніх управлінь і відділень – нормативні накази;

адміністрація державних підприємств, установ, організацій -нормативні накази, статути, положення та інструкції.

§ 4. Поняття і ознаки закону

Серед нормативно-правових актів провідне місце посідають закони.

Закон – нормативно-правовий акт представницького вищого органу державної влади (або громадянського суспільства /безпосередньо народу/), який регулює найважливіші питання суспільного життя, установлює права і обов'язки громадян, має вищу юридичну чинність і приймається з дотриманням особливої законодавчої процедури.

Характеристика закону як правового документа вищої юридичної чинності означає таке:

-  закон є незаперечним, тобто ніякий інший орган, крім законодавчого, не може його ска-сувати або змінити;

- усі інші нормативні акти (державних органів, громадських організацій, комерційних ко-рпорацій) перебувають «під» законом, є підзаконними. Вони грунтуються на законах і не суперечать їм.

 

>>>317>>>

Ознаки закону:

1. Акт точно визначених, вищих за статусом суб'єктів влади в державі, як правило, вищого представницького органу країни (в Україні – Верховна Рада) або громадянського суспіль-ства (безпосередньо народу) (референдум);

2.  Акт, що може бути лише нормативним за змістом (на відміну від акта застосування норм права і акта тлумачення норм права);

3.  Завжди письмовий акт-документ, який закріплює норми права, що вводяться, або їх зміни, містить первинні, засадничі норми права, яких раніше в правовій системі не було, до того ж – норми з ключових, основних питань життя, встановлює права і обов'язки гро-мадян;

4. Акт, що ухвалений у суворій відповідності з конституцією і раніше ухваленими закона-ми і не потребує додаткового затвердження;

5.  Акт, що може бути замінений, як правило, лише законом і перевірений на відповідність конституції лише Конституційним Судом;

6. Акт, що має вищу юридичну чинність, тобто акт найвищого юридичного «рангу»; всі інші акти повинні відповідати закону, ні в чому йому не суперечити;

7.  Акт, ухвалений із дотриманням особливої законодавчої процедури, яка зветься законо-давчим процесом.

§ 5. Законодавчий процес

Законодавчий процес – це процедура ухвалення закону, яка складається з певних стадій – самостійних, логічно завершених етапів і організаційно-технічних дій.

Відразу ж застережимо, що законодавчий процес як юридичне поняття слід відмежовува-ти від законотворчості як загально-соціального явища. Законодавчий процес, як і будь-який юридичний процес, має два значення: (1) порядок діяльності, спрямованої на ство-рення закону; (2) сама ця діяльність.

Законотворчість – ширше поняття: воно не вичерпується власне створенням законів, а охоплює і діяльність, пов'язану зі створенням закону, і оцінку його ефективності, і можли-ве подальше коригування (зміна, доповнення).

 

>>>318>>>

Формування юридичного мотиву (державної волі) про необхідність регулювання право-вими нормами певної групи, роду або виду суспільних відносин у результаті аналізу фак-тичного стану політики, економіки, соціальної сфери --це стадія, скоріше, законотворчос-ті, ніж законодавчого процесу. Органи, організації, особи, що займаються виявленням по-треби в законодавчому врегулюванні, не завжди можуть бути учасниками правовідносин, які складають юридичний процес. Та й законодавчий процес проходить у формах, які су-воро встановлені законами або парламентськими регламентами, тоді як потреба в тій чи іншій законотворчості встановлюється у різні способи, використовувані в юридичній, по-літичній, соціологічній та інших науках (див. § «Стадії правотворчого процесу»).

Законодавчий процес має низку стадій:

І. Передпроектна стадія.

1.  Законодавча ініціатива – внесення проекту закону в офіційному порядку до законодав-чого органу певними органами й особами. Це власне стадія законодавчого процесу. Від-повідно до Конституції України, право законодавчої ініціативи в парламенті належить Президенту, народним депутатам, Кабінету Міністрів, Національному банку. Президент має право вносити законопроект позачергово.

Проекти законів вносяться разом із супровідною запискою, яка має містити обгрунтування необхідності їх розробки або ухвалення.

II. Проектна стадія.

2. Ухвалення рішення