Загальна теорія держави і права

 

>>>328>>>

налення. її верховенство в національній правовій системі полягає у визначенні взаємозв'я-зку і узгодженості напрямків розвитку правової культури, юридичної практики й інших ланок правової системи, стимулюванні гармонізації галузей права і систематизації законо-давства.

3. Конституція містить норми прямої дії, які відповідають основним стандартам сучасного міжнародного права і не потребують будь-яких додаткових законів і постанов для 'їх за-стосування. Пряма дія конституції властива не лише Конституції України, але й Консти-туції Автономної Республіки Крим (ухвалена в 1998 p., набрала чинності в 1999 p.), норми якої є нормами прямої дії в межах її території. Пряма дія Конституції служить гарантом охорони і захисту прав і свобод людини і громадянина.

Так, Конституція України гарантує громадянам право звертатися до судових органів краї-ни для захисту своїх інтересів (ст. 8), а також до відповідних міжнародних організацій. Для реалізації ст. 55 Конституції України, яка гарантує право на оскарження в суді дій будь-яких посадових і службових осіб без обмежень, не потрібно звертатися до спеціаль-ного закону.

4.  Конституційні норми мають вищий ступінь нормативної концентрації та ціннісної орі-єнтації, ніж суміщена дія конституційних і поточних норм. Конституційні норми не роз-чиняються в комплексі останніх, а мають визначальне значення в нормативній регламен-тації суспільних відносин.

5.  Конституція має особливу процедуру ухвалення і зміни. Для Конституції України вона визначена в розділі XVIII (2/3 кваліфікованої більшості).

6.  Конституція має складний дворівневий механізм власної реалізації: а) рівень реалізації конституції в цілому; б) рівень реалізації її конкретних норм.

Суворе і точне дотримання конституції -- найвища норма поведінки всіх громадян, гро-мадських об'єднань, комерційних організацій, державних органів і посадових осіб.

Саме конституція, конституційні норми, а також зміни та доповнення, що вносяться до них, складають теоретичну конституцію країни (наказує те, що має бути). Вона може як збігатися, так й розбігатися з фактичною конституцією або конституцією у матеріальному сенсі (те, як є насправді).

 

>>>329>>>

§ 8. Дія нормативно-правового акта в часі

Закон, як і будь-який нормативно-правовий акт, має межі своєї дії в трьох «вимірах»:

1) у часі, тобто обмежений періодом дії, коли закон має юридичну чинність;

2)  у просторі, на який поширюється дія закону;

3)  за колом осіб, які підпадають під вплив закону: на основі закону у них виникають юри-дичні права і обов'язки.

Початковим і кінцевим моментами дії закону в часі є вступ закону в дію і припинення дії закону. Слід відрізняти момент (день) вступу закону в дію від моменту (дня) набуття ним юридичної сили. Закон набуває юридичної сили у день його ухвалення, тобто підписання закону.

Закони починають діяти:

1.  З моменту ухвалення (наприклад, Конституція України);

2.  З моменту опублікування;

3.  З часу, який позначено в самому законі;

4.  З часу, який зазначено в постанові про порядок введення закону в дію. В Україні, як правило, початок дії закону визначається у спеціальній постанові Верховної Ради про по-рядок його введення в дію: із дня опублікування або з моменту настання застереженої в постанові певної умови (ухвалення іншого закону та ін.). Наприклад, разом з опубліку-ванням Закону України від 10 березня 1994 р. «Про державну таємницю» була опубліко-вана Постанова Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про державну таємницю», де сказано, що він вступає в дію з дня опублікування;

5.  Закони, у яких не вказаний час набрання чинності і щодо яких не було постанови про порядок введення в дію, вступають у силу по всій території України одночасно після за-кінчення 10-денного строку з дня офіційного опублікування. Закони мають бути опублі-ковані не пізніше ніж через 15 днів після їх підписання і ухвалення до виконання Прези-дентом України;

6.  Закони (рішення), ухвалені в результаті референдуму, вводяться в дію з моменту їх опублікування, якщо в них самих не визначений інший строк. Датою ухвалення закону (рішення) є день проведення референдуму.

За всіх умов закон вступає в дію не раніше дати опублікування.

Відповідно до Конституції України 1996 р. закони, що визначають права і обов'язки гро-мадян, не доведені до відома населення в порядку, встановленому законом, є нечинними (ст. 57).

 

 

>>>330>>>

Вступ закону в дію відбувається відповідно до трьох принципів:

• негайна дія   |

– коли закон із дня вступу в дію поширюється на усі випадки лише «уперед»; усе, що пе-редувало дню вступу закону в дію, під нього не підпадає;

зворотна дія (зворотна сила) закону

– коли закон поширюється на всі випадки і «уперед» і «назад», тобто і на випадки, що від-бувалися раніш, у минулому, до введення закону в дію.

Загальним є правило: закон зворотної сили не має. Це правило надає визначеності і стабі-льності суспільним відносинам. Громадяни у своїх вчинках орієнтуються на чинні закони. Вони можуть розраховувати на майбутні закони в конкретних вчинках сьогоднішнього