Загальна теорія держави і права

- кодифіковані;

- некодифіковані.

До останніх примикають Зібрання законодавства, Зводи законів, які є актами такого виду систематизації законодавства, як консолідація.

 

>>>325>>>

Види законів за галузевою ознакою:

- конституційно-правові;

–  цивільно-правові;

- адміністративно-правові тощо.

Є ще й міжгалузеві (комплексні) – про охорону здоров'я, освіту та ін.

Види законів за сферами суспільного життя:

–  закони р галузі регулювання економіки;

– закони в галузі регулювання політики;

- закони в галузі регулювання соціальної сфери;

- закони в галузі регулювання військової сфери та ін. (див. Закон України «Про закони і законодавчу діяльність» –

після його ухвалення).

Серед основних напрямків розвитку законодавства України можна виділити такі:

•  розроблення нових законів, необхідність яких випливає з Конституції України;

• приведення поточних законів у відповідність до Основного Закону;

•  адаптація поточних законів до норм європейського і міжнародного права.

§ 7. Конституція – основний закон громадянського суспільства і держави

Саме поняття конституції в перекладі з латині означає встановлення, заснування, устрій. У Давньому Римі так іменували окремі акти імператорської влади.

Поява конституцій як основних законів держави пов'язана з розвитком буржуазних відно-син, утвердженням у влади буржуазії, формуванням громадянського суспільства, виник-ненням буржуазної держави. Виключність конституції як правового документа полягає насамперед у тому, що у своїх кращих історичних зразках вона є актом не стільки держа-ви, скільки громадянського суспільства. Саме породжені громадянським суспільством конституції і сьогодні є зразком для конституційної законотворчості молодих держав.

Перші акти конституційного типу були ухвалені в Англії, проте в ній відсутня конституція в звичайному розумінні цього слова: цілісний основний закон, який регулює як найважли-віші сторо-

 

>>>326>>>

ни внутрішньої організації держави, суспільного устрою, так і права і свободи громадян. Якщо сучасна Велика Британія має некодифіковану конституцію, яку складають численні не пов'язані між собою акти, ухвалені з XIII по XX ст., то першою кодифікованою консти-туцією (що становить єдиний основний закон із внутрішньою структурою) можна назвати Конституцію СІЛА 1787 p., яка діє й сьогодні. В Європі першими писаними конституція-ми були конституції Польщі та Франції 1791 р. В Україні була розроблена, але не стала чинною Конституція Пилипа Орлика 1710 р.

Конституція України відповідно до її ст. 160 набрала чинності з дня її ухвалення Верхов-ною Радою України – 28 липня 1996 р. Моментом вступу в дію Конституції України є оголошення результатів голосування за проект Конституції України в цілому на пленар-ному засіданні Верховної Ради України.

Конституція – основний закон громадянського суспільства і держави, який має вищу юри-дичну чинність, через який (відповідно до багатовікового досвіду і прагнень народу) за-тверджуються основи суспільного і державного ладу і механізми їх дії, спрямовані на змі-цнення держави і забезпечення прав і свобод громадян.

Основні загальносоціальні ознаки (властивості) конституції:

1.  Конституція має основний, установчий характер: закріплює основи суспільно-економічного ладу держави, її форму правління, форму національно-територіального уст-рою, організацію і систему державної влади і місцевого самоврядування, встановлює принципи їх функціонування, визначає основні права, свободи і обов'язки людини і гро-мадянина, створює політико-пра-вові умови формування структур громадянського суспі-льства, встановлює принципи законності та правопорядку.

2. Конституція має всеосяжний об'єкт регламентації та впливу. Так, Конституція України 1996 р. якісно відрізняється від попередньої Конституції УРСР обсягом регулювання ши-рокого кола суспільних відносин – політичних, соціальних, духовно-культурних, закріп-ленням нового статусу особи і громадянина, суспільства і держави, органів державної влади і самоврядування, принципів роботи державного апарату та ін. Конституційні нор-ми є вихідними (первинними), засадними началами для діяльності державних органів і по-садових осіб, політичних партій, громадських організацій і громадян.

 

>>>327>>>

3.  Конституція має народний характер: виражає інтереси громадянського суспільства (на-роду) і повинна служити йому. Вона є насамперед конституцією громадянського суспільс-тва, а не лише держави.

4. Конституція має гуманістичний характер: розглядає права людини як найважливішу цінність безпосередньо для самої людини. У ній втілено світові стандарти прав людини, встановлено межі втручання держави у приватне життя громадянина, механізми забезпе-чення його прав і свобод. До основи визначення прав і свобод людини і громадянина в Конституції покладено поняття людської гідності.

Цінно, що Конституція України встановила непорушність гуманістичного принципу в майбутньому: при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинного законодавства не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22);

5. Конституція має реальний характер: фіксує фактично існуючу систему суспільних від-носин, правопорядок, які склалися на момент її ухвалення.

6.  Конституція має прогностичний характер: містить значний потенціал розвитку основ-них інститутів громадянського суспільства, демократичних інститутів публічної влади. В основу перспективної концепції Конституції України покладено досягнення вітчизняної та світової конституційно-правової думки і практики, наприклад, побудова демократичної, соціальної, правової держави. Конституція є своєрідним політико-юридичним путівником, компасом суспільних відносин.

7.  Конституція має найстабільніший характер   порівняно з іншими законами.

Юридичні ознаки (властивості) конституції як основного закону:

1.  Конституція є актом найвищої юридичної сили (верховний акт). На її основі мають прийматися закони та інші нормативно-правові акти, а також укладатися та ратифікувати-ся міжнародні договори.

2.  Конституція становить