Загальна теорія держави і права

• некодифіковані – складаються з групи законів (Велика Британія, Швеція, Канада), пред-метом регулювання яких є особливий рід суспільних відносин, віднесений до конститу-ційного

 

>>>322>>>

права – основи суспільного і державного ладу, права і свободи громадян та ін. У Канаді – це конституційні акти 1867-1987 pp.: Конституційний акт 1982 p.; Хартія про права і Білль про права, ухвалені у ряді провінцій; Акт про Верховний суд, Антидискри-мінаційний акт та ін. Основний конституційний документ Канади говорить: «Ми хочемо мати конститу-цію, у принципі схожу на конституцію Великої Британії». А у Великої Британії немає єдиної писаної конституції, а є група конституційних законів (статутів)[3] –Акт про парла-мент 1911 р., Акт про міністрів Корони 1937 р., Акт про місцеве врядування 1972 р. та ін,, які діють разом із судовими прецедентами і конституційними звичаями, іменованими кон-ституційними угодами. Тому англійську конституцію називають конституцією змішаного типу. 2. Конституційні закони –

•  закони, на які посилається конституція або необхідність ухвалення яких прямо передба-чена чинною конституцією. Як правило, ці закони конкретизують окремі положення кон-ституції або містять посилання на конституцію (виборча система, організація і проведення референдуму, організація і діяльність парламенту, президента, конституційного суду і т. ін.);

• закони, якими вносяться зміни, доповнення до чинної конституції (див., наприклад, роз-діл XIII Конституції України).

Закон, яким вносяться зміни до конституції, відрізняється від закону, ухвалення якого пе-редбачено чинною конституцією, і тим, що він після затвердження (ухвалення) набуває вищої юридичної чинності і стає складовою частиною конституції,

На жаль, у Конституції України чітко не зазначений блок суспільних відносин,' який регу-люється конституційним законом. З аналізу Конституції України можна дійти висновку, що конституційним законом слід регулювати ухвалення великого Державного Герба і Державного Гімну України, опис державних символів (ст. 20), внесення змін до Консти-туції (ст. 155), рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту (ст. 111) і низку інших.

У Конституції Росії чітко визначений блок федеральних конституційних законів. До них віднесені закони, що регламентують надзвичайний стан (ст. 56), зміну статусу суб'єкта Федерації

 

>>>323>>>

(ст. 66), опис і порядок використання Державного прапора, герба і гімну Росії (ст. 70), ре-ферендум (ст. 87), введення на території Російської Федерації або в окремих її місцевостях надзвичайного стану (ст. 88), порядок діяльності уряду Російської Федерації (ст. 114), встановлення судової системи Росії (ст. 118) та ін. (усього 15).

Конституційний закон відрізняється від інших законів такими ознаками:

а)  юридичною чинністю;

б)  предметом регулювання – особлива сфера;

в)  порядком ухвалення – особлива процедура.

Як правило, конституційний закон ухвалюється кваліфікованою більшістю голосів (в Україні – 2/3, у Росії – 3/4)[4].

3. Звичайні закони – регламентують певні і обмежені сфери суспільного життя відповідно до конституції. Це значна за кількістю і рухлива група законів, які приймаються простою більшістю голосів. Звичайні закони вельми різноманітні за змістом.

Найтиповішими за обсягом регулювання є такі види звичайних законів:

а)  загальні закони – закони, що регламентують певну сферу суспільних відносин і поши-рюються на всіх.

Загальні закони можуть бути:

– кодифіковані[5] (наприклад, Кримінальний кодекс, Цивільний кодекс та ін.);

– поточні (наприклад, Закон про вибори);

б)  спеціальні закони – закони, що регламентують обмежену (спеціальну) сферу суспіль-них відносин і поширюються на час-

 

>>>324>>>

тину населення (наприклад, закони про пенсії, про освіту, про міліцію та ін.).

4. Забезпечуючі (оперативні) закони -- нормативно-правові акти, якими вводяться в дію окремі закони, ратифікуються міжнародні договори та ін. їх призначення полягає не у ви-данні нових норм, а в оперативному підтвердженні, підтриманні системи норм, що міс-тяться в інших окремих законах і міжнародних договорах, які регулюють найважливіші відносини і потребують негайного ухвалення. Це закони, що містять норми про норми. Наприклад, Закон України від 17 грудня 1997 р. «Про ратифікацію Конвенції 1990 року про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію прибутків, отриманих злочинним шляхом». До цієї групи законів можна віднести закони про правові акти з наведенням у ньому їх пе-реліку і нормативних характеристик.

Забезпечуючі (оперативні) закони не можуть існувати поза іншими законами, тобто тими, що ними вводяться в дію, і міжнародними договорами, що потребують ратифікації.

Види законів за строком дії:

1) постійні – закони, що діють без обмеження строку;

2) тимчасові – закони, що діють з обмеженням строку (наприклад, закони «Про оподатко-вування», «Про бюджет на 2001 рік»);

3) надзвичайні (як різновид тимчасових законів) – ухвалюються у певних, передбачених конституцією, ситуаціях і діють на період надзвичайного стану (наприклад, проголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної небезпеки, оголошення війни), їх особливість полягає в тому, що вони припиняють дію інших законів. Так, введення воєн-ного стану припиняє дію Кодексу законів про працю.

Види законів за суб'єктами законотворчості:

- ухвалені громадянським суспільством (народом) у результаті референдуму;

- ухвалені законодавчим органом держави. Види законів за межами дії:

- закони України;

- закони Автономної Республіки Крим. Види законів