Загальна теорія держави і права

Винятки з цього правила рідкісні і допускаються:

а) за наявності вказівки в законі про надання йому (або окремим статтям) зворотної сили;

б) у загальному правилі про неодмінне надання зворотної сили кримінальному закону, який скасовує або пом'якшує кримінальну відповідальність.

Це правило має гуманістичну спрямованість. Воно зафіксоване в Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, ухваленому Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р. Воно повинне бути відтворене в кримінальних кодексах країн, які підписали цей міжнародний документ. У ст. 15 цього пакту, зокрема, говориться: «...не може признача-тися важче покарання, ніж те, що підлягало застосуванню в момент вчинення криміналь-ного злочину. Якщо після вчинення злочину законом встановлюється легше покарання, дія цього закону поширюється на даного злочинця».

Відповідно до Міжнародного пакту 1966 р. у ст. 58 Конституції України 1996 р. закріпле-но: «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповіда-ти за діяння, які на момент їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення»;

 

>>>331>>>

•  переживання закону І

• коли закон, що втратив юридичної чинності, за спеціальною вказівкою нового акта (за-кону) повинен продовжувати діяти з окремих питань. Наприклад, після розпаду СРСР Верховною Радою України 12 вересня 1991 ухвалена постанова про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР, якщо відповідні питання не врегульовані законодавством України, за умови, що ці загальносоюзні акти не супере-чать Конституції і законам України.

Закони втрачають дію:

•  після закінчення строку, на який вони були ухвалені;

•  у разі зміни обставин, на які вони були розраховані;

• у разі прямого скасування (призупинення дії) даного закону іншим законом або спеціа-льно призначеним актом (в Україні закон може бути скасований рішенням Конституцій-ного Суду у разі визнання його невідповідності Конституції України);

• у разі фактичного скасування, коли ухвалений новий закон з того самого питання, а ста-рий формально не скасований.

§ 9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб

Дія нормативно-правового акта у просторі може бути територіальною і екстериторіаль-ною.

Територіальна дія нормативно-правового акта окреслена територією держави (Україна) або окремого регіону (Крим) і визначається державним суверенітетом.

Нормативно-правові акти України поширюються на територію всієї країни, нормативно-правові акти Автономної Республіки Крим – на власну територію в межах повноважень, визначених Конституцією України і Конституцією Автономної Республіки Крим[6].

Під територією держави розуміється її:

•  суходольний простір – земна територія;

•  водний простір – внутрішні води усередині державних меж і територіальні води в межах 12 морських миль;

 

>>>332>>>

•  повітряний простір над державними межами – на висоті до 35 кілометрів;

•  надра;

•  військові і торговельні судна у відкритому морі;

•  повітряні кораблі, що знаходяться в польоті за межами України;

•  космічні об'єкти під прапором і гербом держави;

•  трубопроводи;

•  підводні кабелі і нафтові морські вишки;

•  території дипломатичних представництв і консульств за кордоном.

Екстериторіальна дія нормативно-правового акта регулюється міжнародними договорами і передбачає поширення законодавства даної держави за межами її території.

Вона відома як право екстериторіальності держав – порядок, відповідно до якого установи або фізичні особи, що розташовані або перебувають на території іншої держави, розгля-даються як такі, що розташовані або перебувають на власній національній території і під-владні законам і юрисдикції власної держави. Правом екстериторіальності користуються військові кораблі та літаки, що із дозволу держави перебування знаходяться на її терито-рії, але розглядаються як частина території держави прапора або пізнавальних знаків.

Право екстериторіальності завжди використовувалося для обгрунтування дипломатичних привілеїв та імунітетів – особливих прав і привілеїв, якими наділяються дипломати і чле-ни їх сімей[7]. Є чимало випадків, коли політичні і державні діячі, які переслідувалися за законом своєї країни, ховалися в посольствах і місіях інших держав, користуючись їх пра-вом екстериторіальності (зокрема, правом недоторканності приміщення). Нині екстерито-ріальність такої функції не виконує, оскільки це може призвести до розширеного тлума-чення дипломатичних привілеїв та імунітетів.

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: закон діє стосовно всіх осіб, які

 

>>>333>>>

перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на які він розрахований.

Що таке всі особи ?

Усі особи:

•  громадяни держави;

•  іноземці;

•  особи без громадянства (апатриди)[8];

•  особи з подвійним громадянством (біпатриди);

•  усі внутрішньодержавні, спільні, іноземні, міжнародні організації, які не користуються правом екстериторіальності.

Види законів у дії за колом осіб:

1.  Загальні – розраховані на все населення. Низка законів, насамперед кримінальних, по-ширюються на громадян держави незалежно від місця їх перебування (за кордоном);

2.  Спеціальні – розраховані на певне коло осіб. Одні закони поширюються на всіх індиві-дуальних і колективних суб'єктів, інші – лише на конкретну категорію осіб (пенсіонерів, військовослужбовців, лікарів, вчителів тощо), їх дія в просторі та за