Загальна теорія держави і права

-  акти колективів підприємств, акціонерів у вигляді актів корпоративних референдумів, актів загальних зборів;

-  акти виконавчих органів корпорацій – акти рад директорів, правлінь, рад підприємств та ін.;

- акти керівників корпорацій, ухвалених у порядку єдиноначальності.

Корпоративні нормативні акти різняться за галузевою ознакою:

- фінансові корпоративні акти – акти, що регулюють фінансову діяльність корпорації;

- адміністративні корпоративні акти – акти, що регулюють сферу управління;

-  трудові корпоративні акти – акти, що регулюють сферу застосування праці;

-  цивільно-правові нормативні акти – акти, що регулюють майнову сферу в межах корпо-рації, та ін.

Слід зазначити, що серед корпоративних нормативних актів є багато актів процедурного характеру, тобто актів, що регулюють порядок застосування матеріальної правової норми (напри-

 

>>>343>>>

клад, Положення про порядок накладення дисциплінарного стягнення, Положення про порядок нарахування заробітної плати, Положення про порядок розподілу прибутку, По-ложення про порядок укладення договорів тощо).

За наявності типових актів локальні акти розробляються стосовно них, а за їх відсутності – самостійно.

§ 14. Міжнародний договір

Міжнародний договір – угода двох або кількох держав про встановлення, зміну або при-пинення прав і обов'язків у різних відносинах між ними, наприклад, міжнародний договір про видачу злочинців (екстрадиція).

Як основне юридичне джерело сучасного міжнародного права міжнародний-правовий акт може мати різні форми і назви: договір, угода, пакт, конвенція, трактат, протокол, обмін нотами, заключний акт та ін. За структурою міжнародний-правовий акт переважно скла-дається з преамбули, основних статей і прикінцевих положень.

Класифікувати міжнародні договори можна за різними підставами.

За рівнем, на якому вони укладаються:

-  міждержавні;

-  міжурядові;

– відомчі.

За кількістю сторін:

– двосторонні;

- багатосторонні.

За об'єктом регулювання:

–  політичні;

–  економічні;

–  з спеціальних питань. Розрізняють міжнародні договори:

•  що підлягають ратифікації;

•  що не підлягають ратифікації.

Договори, що підлягають ратифікації 

набирають сили в порядку, передбаченому для законів України, тобто через 10 днів із дня їх офіційного обнародування, якщо інше не перед-бачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіцій-ному друкованому виданні. 

 

>>>344>>>

Ратифікація (затвердження) – акт міжнародного права, за допомогою якого держава, через свої компетентні органи, наділені повноваженнями укладати договори, виражає свою зго-ду взяти на себе зобов'язання в міжнародному плані на підставі відповідного договору.

Держава має право відмовитися від ратифікації договору, не підпадаючи під дію вимог, що випливають із міжнародних зобов'язань. Проте відмова ратифікувати конвенцію, особ-ливо двосторонню, є скоріше винятком, ніж правилом.

Не підлягають ратифікації, приєднання до яких або прийняття (укла-дення) яких проводиться – 

від імені України

(міждержавний договір) від імені Уряду Украї-ни

(міжурядовий договір) від імені міністерств чи інших центральних органів виконавчої влади України (відом-чий договір) 

– набирають чинності в порядку, передбачено-му для указів Президе-нта України, тобто че-рез 10 днів із дня їх офіційного опубліку-вання, якщо інше не передбачено самими актами – набирають чинності в порядку, передбачено-му   для постанов Кабі-нету Міністрів Украї-ни, тобто з моменту їх прийняття, якщо піз-нішій строк не перед-бачений у цих актах – набирають чинності з моменту їх підписання або з моменту затвер-дження міністерствами (відомствами), від імені яких договори були підписані 

Вимоги до міжнародних договорів, що підлягають ратифікації:

1) обов'язковість їх якнайшвидшої ратифікації, яка здатна надати їм внутрішньодержавної сили; 

2) суб'єктом ратифікації міжнародних договорів може бути законотвор-чий орган; 

3) порядок ратифікації міжнародних договорів є таким самим, що й порядок ухвалення нормативно-правових актів; 

4) строки ратифікації та порядок вступу в дію нормативних міжнарод-них договорів – такі самі, що й для нормативно-правових актів. 

 

>>>345>>>

В Україні лише Верховна Рада наділена правом давати згоду на ратифікацію міжнародних договорів України (ст. 85 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'яз-ковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (див. § «Співвідношення національного і міжнародного права»).

Єдина система реєстрації і обліку міжнародних договорів України перебуває у віданні Мі-ністерства закордонних справ України. Реєстрація міжнародних договорів України в Сек-ретаріаті ООН і у відповідних органах інших міжнародних організацій здійснюється Міні-стерством закордонних справ.

Міжнародні договори, що потребують ратифікації, і міжнародні договори, що не потре-бують ратифікації, приєднання до яких або ухвалення яких провадиться від імені України, публікуються у «Відомостях Верховної Ради України», газеті «Голос України», «Зібранні чинних міжнародних договорів України».

Міжнародні договори, що не потребують ратифікації, приєднання до яких або ухвалення яких провадиться від імені уряду України, публікуються в «Офіційному віснику України», газеті «Урядовий кур'єр».

Договори, укладені від імені міністерств або інших центральних органів державної вико-навчої влади України, публікуються в «Зібранні чинних міжнародних договорів України».

 

  

________________________________________

[1] Правові акти глави держави, які підлягають відповідно до конституції підписанню гла-вою уряду чи міністром (скріплюються підписами відповідних посадових осіб з визначен-ням їх реквізитів: назви посад та імен цих посадових осіб) називаються контрасигновани-ми актами. Див. про них