Загальна теорія держави і права

б) допускаються нормами права (часткова детермінованість). У цьому разі зміст правовід-носин визначається незалежними від правових норм «детермінантами», насамперед дого-вором суб'єктів майбутніх правовідносин.

2.  Правовідносини є формою реалізації норми права, впровадженням її в життя, нормою права в дії.

 

>>>351>>>

За характером зв'язку між нормою права і правовідносинами можна судити про дійсну ре-алізацію прагнень, домагань людей. Точніше, за самим фактом виникнення або невиник-нення правових відносин можна судити, чи відповідають правила, наказані нормою права, їх інтересам. Якщо норма права суперечить їх домаганням, люди не встановлюватимуть правові відносини відповідно до неї. З встановленням правових відносин їх сторонами ре-алізація права не закінчується, а тільки починається.

3.  Норма права і правовідносини – неодмінні складові елементи механізму правового ре-гулювання.

їх єдність виражає союз самостійних, відносно вільних юридичних явищ, їх взаємодію, а не породження одного юридичного явища іншим юридичним явищем (див. главу «Право-ве регулювання і його механізм»).

4.  Норма права містить у собі модель фактичних відносин та їх форми – правовідносини.

Якщо звернутися до аналізу структури норми права, то можна побачити, що гіпотеза вка-зує на умови виникнення правовідносин, диспозиція – на права і обов'язки, а санкція – на можливі наслідки недодержання норми і правовідносин, що виникають на її підставі.

Покажемо це на схемі.

Гіпотеза Диспозиція Санкція 

Юридичний факт Су-б'єкти правовідносин Правовідносини (су-б'єктивні юридичні права, суб'єктивні юридичні обов'язки, повноваження) Наслідки невиконання обов'язків учасниками правовідносин Юриди-чна відповідальність 

§ 4. Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок як основний юридичний зміст правовідносин

Розглянемо основний юридичний зміст правовідносин суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок[1].

 

>>>352>>>

 

Ознаки суб'єктивного юридичного права Ознаки суб'єктивного юридичного обов'язку 

1) можливість певної поведінки; 2) можливість, яка належить суб'єкту права – правомочному; 3) надається з метою задоволення інтересів пра-вомочного; 4) існує у правовідно-синах; 5) є мірою можливої поведі-нки, порушення якої є зловживання правом; 6) існує лише відповідно до суб'єктивного юридичного обо-в'язку; 7) встановлюється, юридич-ними нормами; 8) забезпечується (гарантується) державою 1) необхідність (повинність) пев-ної поведінки; 2) обов'язок, що належить суб'єкту права – право-зобов'яза-ному; 3) покладається з метою задоволення інтересів пра-вомочної особи; 4) існує у право-відносинах; 5) є мірою належної поведінки; 6) існує лише відповід-но до суб'єктивного юридичного права; 7) встановлюється юридич-ними нормами; 8) забезпечується (гарантується) державою 

І суб'єктивне юридичне право, і суб'єктивний юридичний обов'язок мають свою структу-ру.

Структура суб'єктивного права – це його будова, яка виражається у зв'язку елементів – юридичних можливостей (правомо-чностей), наданих суб'єкту.

Суб'єктивне юридичне право Суб'єктивний юридичний обов'язок 

- вид і міра можливої (або дозволе-ної) поведінки суб'єкта права, що встановлені юридичними нормами для задоволення його інтересів і забезпечуються державою - вид і міра належної (або необхід-ної) поведінки суб'єкта права, що встановлені юридичними нормами для задоволення інтересів право-мочної особи і забезпечуються державою 

Носій суб'єктивного юридичного права – правомочний Носій суб'єктивного юридичного обов'язку – правозобов 'язаний 

 

>>>353>>>

Правомочність – складова частина змісту суб'єктивного права, що становить конкретну юридичну можливість, яка надається правосуб'єктній особі з метою задоволення її інтере-сів.

Істотними елементами суб'єктивного права є такі правомочності.

1. Правомочність на власні позитивні дії (правовикористання), інакше: право позитивної поведінки правомочного, тобто можливість чинити самим суб'єктом фактично і юридичне значущі дії (наприклад, право голосувати, подавати позов до суду, продавати чи дарувати своє майно та ін.).

2.  Правомочність на чужі дії (правовиконання), інакше: право вимагання відповідної по-ведінки від правозобов'язаної особи, тобто можливість зацікавленої особи жадати від зо-бов'язаного суб'єкта виконання покладених на нього обов'язків (наприклад, вимагати сплату боргу, передавати майно, відшкодовувати податкові недоплати та ін.).

3.  Правомочність домагання (правозахист), інакше: право на захист, тобто можливість звертатися за підтримкою і захистом держави у разі порушення суб'єктивного права з боку правозобов'язаної особи. Це право приводить у дію апарат держави – примус, якщо інша сторона не виконує свої обов'язки (стягувати в примусовому порядку борг, відновлювати незаконно звільненого на роботі). Право-домагання є продовженням права-вимагання і найважливішою гарантією виконання певних обов'язків.

Не слід ототожнювати суб'єктивне право і правомочність, оскільки суб'єктивне право:

а)  може бути до виникнення правомочності, існувати незалежно від його виконання. Пра-вомочність є наслідком суб'єктивного права. Наприклад, кожна людина має право на вищу освіту, але не всі молоді люди вчаться, багато хто працює, у тому числі у фірмах, займа-ються бізнесом, тощо. Однак вони не позбавлені права на вищу освіту, хоча й не викорис-товують його;

б) є ширшим за конкретну правомочність. Суб'єктивне право реалізується через конкретні правомочності. Наприклад, суб'єктивне право власності реалізується через три правомоч-ності: право володіння, право користування, право розпорядження певним майном.

Якщо звернутися до галузевого змісту суб'єктивного права, то можна виділити низку спе-цифічних правомочностей, які воно містить. Наприклад, у галузі кримінального права є такі право-

 

>>>354>>>

мочності: давати пояснення за пред'явленим обвинуваченням; вимагати виконання іншою стороною (органом дізнання, прокурором, слідчим, судом) відповідного юридичного обо-в'язку; скаржитися на дії і рішення особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду.

Структура суб'єктивного юридичного обов'язку є зворотним боком суб'єктивного