Загальна теорія держави і права

Не може бути правовідносин, заснованих лише на правах або лише на обов'язках. Правам однієї сторони відповідають обов'язки іншої. Наприклад, одна сторона – кредитор – має право на одержання боргу, а інша – боржник – обов'язок повернути борг. У деяких право-відносинах кожна сторона має і права, і обов'язки (фізичні особи), правомочності і відпо-відальність (посадові особи).

Ступінь конкретизації сторін може бути різним: а) точно визначена зобов'язана сторона; б) точно визначена лише правомочна сторона, а коло зобов'язаних осіб не визначено; в) точно визначені обидві сторони.

6.  Охороняються державою, забезпечуються заходами державного впливу. У більшості випадків суб'єктивні права і юридичні обов'язки здійснюються без застосування примусо-вих заходів. У разі потреби зацікавлена сторона може звернутися до компетентного дер-жавного органу, який виносить рішення (акт застосування права) з чітким визначенням прав і обов'язків сторін. Можливість державного примусу створює режим соціальної за-хищеності, безпеки, законності.

 

>>>348>>>

§ 2. Склад (структура) правовідносин

Система (організованість) правовідносин розкривається через їх структуру.

Структура правовідносин – це основні елементи правовідносин (суб'єкти) і доцільний спо-сіб зв'язку між ними на підставі суб'єктивних юридичних прав, обов'язків, повноважень і відповідальності з приводу соціального блага або забезпечення яких-небудь інтересів.

Термін «структура» є адекватнішим стану правовідносин, оскільки термін «склад» лише фіксує їх елементи без вказівки на їх логічний взаємозв'язок. Правовідносини є логічно пов'язаною конструкцією всіх елементів, де головними полюсами зв'язку є їх суб'єкти, що реалізують суб'єктивні юридичні права, суб'єктивні юридичні обов'язки, повноваження і суб'єктивну юридичну відповідальність заради досягнення результату цього зв'язку.

Отже, термін «структура» містить елементний склад правовідносин і правові зв'язки між ними, тобто власне відносини між суб'єктами.

Суб'єкти, або суб'єктний склад, – це сукупність осіб, які беруть участь у правовідносинах (якнайменше дві – правомочний і зобов'язаний).

Об'єктом є те, з приводу чого виникає і здійснюється діяльність його суб'єктів.

Зміст – це суб'єктивні права, обов'язки, повноваження, відповідальність суб'єктів право-відносин, а також структура змісту – спосіб взаємозв'язку, що виникає на підставі суб'єк-тивних прав, обов'язків, повноважень, відповідальності. Структура змісту правовідносин утворює не зв'язок її змістовних елементів (суб'єктивних прав, обов'язків, повноважень, відповідальності), а той правовий зв'язок, який виникає на їх підставі з приводу домагання чогось. Інакше кажучи, це юридичне взаємне становище суб'єктів, яке визначає, формує їх поведінку через кореспондуючі один одному права і обов'язки заради задоволення їх інте-ресів. Структура змісту правовідносин може бути простою і складною.

Юридичний факт є підставою виникнення, зміни і припинення правовідносин.

 

>>>349>>>

Склад (структуру) правовідносин можна представити такою схемою:

 

Юридичний факт 

Суб'єкти •* правомочна сторона правозобов'язана сторо-на 

Юридичний зміст Ф суб'єктивне юридичне право суб'єктивний юридич-ний обов'язок 

 

(повноваження –

посадових осіб) (повноваження –

посадових осіб) суб'єк-тивна юридична відпо-відальність

(як результат вчиненого правопорушення)

Об'єкти * 

§ 3. Передумови виникнення правовідносини

Правовідносини виникають і розвиваються за певних передумов.

Виділяють два види передумов виникнення правовідносин:

1)  матеріальні (загальні):

- у вузькому значенні – це певні інтереси або блага, що зв'язують суб'єктів права (не мен-ше двох) як учасників правовідносин;

- у широкому значенні – система соціальних, економічних, політичних, ідеологічних об-ставин, що спричиняють об'єктивну необхідність у правовому регулюванні суспільних відносин; встановлення доцільних відносин між суб'єктами через надання їм юридичних прав, повноважень (посадовим особам), а також покладання юридичних обов'язків і відпо-відальності;

2)  юридичні (спеціальні):

•     норма права;

•     правосуб'єктність (праводієздатність);

•     юридичний факт (може розглядатися і як передумова правовідносин, і як їх структур-ний елемент).

 

 

>>>350>>>

Двом видам передумов виникнення правовідносин відповідають два види їх змісту:

1)  матеріальний – реальні дії, пов'язані з використанням і здійсненням суб'єктивних юри-дичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків; фактично поведінка (дія чи бездіяль-ність), яку правомочний може, а правозобов'язаний повинен здійснити;

2)  юридичний – суб'єктивне юридичне право, повноваження, суб'єктивний юридичний обов'язок, юридична відповідальність.

Норма права і правовідносини є взаємозалежними. Взаємозв'язок норми права і правовід-носин виражається у такому.

1.  Правовідносини виникають і функціонують на підставі норми права.

Обумовленість змісту правовідносин нормами права аж ніяк не означає, що всі види пра-вовідносин можуть виникати і розвиватися лише за наявності відповідних норм права. Норми права найчастіше встановлюють лише окремі принципи правового регулювання, які як би окреслюють певні рамки правовідносин. Це є найхарактернішим для приватно-правового регулювання (цивільно-правові відносини), де діє принцип «Дозволено все, що не заборонено законом».

Нерідкі випадки (особливо в правових системах англо-аме-риканського типу), коли норми права є наслідком правових відносин, які виникли в результаті індивідуальних рішень у судах, адміністративних органах. Тут шлях до норми права проходить від фактичних від-носин до конкретних правових відносин, а потім до формулювання державою норми пра-ва загального характеру.

Як правило, правовідносини:

а) виникають, припиняються або змінюються на підставі норм права (повна детермінова-ність, тобто причинна обумовленість