Загальна теорія держави і права

 

>>>379>>>

бод, обов'язків, ще й громадянство, законні інтереси, гарантії[1]. Зазначені категорії є або передумовами правового статусу, або його умовами, супроводжують його, примикають до нього, але не складають його структуру.

Відомо, що інтерес[2] передує правам і обов'язкам незалежно від того, чи знаходить він пряме закріплення в законодавстві, чи просто підлягає правовому захисту з боку держави. Як категорія позаправова або «доправова» інтерес закріплюється не тільки в конкретних правових розпорядженнях, а й у принципах права. Він сприяє формуванню правової на-станови особи. Можливо виділення законного інтересу як елемента структури соціально-го, а не правового статусу.

Громадянство як певний політико-юридичний стан є передумовою набуття індивідом пра-вового статусу громадянина конкретної держави в повному обсязі. Воно визначає форму-вання правового становище особи і особливостей конституційних основ її статусу.

Гарантії реалізації прав і обоє 'язків істотно впливають на зміст і соціальне значення пра-вового статусу особи. Без створення державою умов для здійснення прав, свобод, обов'яз-ків вони залишаться «заявами про наміри». Однак загальносоціальні (економічні, політич-ні, ідеологічні та ін.) і спеціально-соціальні (юридичні) гарантії є факторами реалізації правового статусу особи, а не елементами структури його системи.

Існують різні підходи до питання про співвідношення правосу-б'єктності і правового ста-тусу: одні вчені вважають правосуб'єкт-ність передумовою правового статусу, другі схи-льні включати її в правовий статус як структурний елемент, треті називають пра-восуб'єктність більш об'ємною категорією, яка вбирає в себе правовий статус[3].

Правосуб'єктність (праводієздатність) належить до умов набуття правового статусу, тому що вона полягає в здатності особи

 

>>>380>>>

мати права, виконувати обов'язки, нести відповідальність. Однак цим її призначення не вичерпується. Без правосуб'єктності неможливо визначити правовий статус фізичної і юридичної особи: спеціальна правосуб'єктність впливає на спеціальний статус, а індивіду-альна правосуб'єктність значною мірою характеризує індивідуальний статус. Правосуб'єк-тність сприяє встановленню відмінності правового статусу від інших соціальних статусів особи – економічного, політичного, етнічного та ін.

Термін «правосуб'єктність» застосовується до суб'єктів права – учасників правовідносин. Термін «правовий статус» вживається для характеристики правового становища особи в цілому. Припускаючи наявність правосуб'єктності, правовий статус особи є свого роду інструментом, який систематизує норми про суб'єкта права (його права, свободи, обов'яз-ки, відповідальність) і приводить їх у стійкий стан. Тому правосуб'єктність як важливий «опорний» інститут (фундамент) набуття правового статусу фізичною або юридичною особою може бути включена до складу правового статусу.

Правовий статус громадянина, іноземця чи особи без громадянства безпосередньо вира-жає його правосуб'єктність, котру, як записано в Загальній декларації прав людини ООН, зобов'язані визнавати всі держави. Він містить у собі основні невідчу-жувані права люди-ни, як правило, закріплені в конституції демократичної держави (див. про правосуб'єкт-ність у главі 18 «Правовідносини. Юридичні факти»).

Юридична відповідальність також є елементом правового статусу, що особливо виявля-ється при аналізі спеціального статусу посадової особи. Вторинність юридичної відпові-дальності стосовно суб'єктивного юридичного обов'язку не виключає необхідності роз-глядати її як структурний елемент правового статусу.

Структура правового статусу особи може бути представлена у вигляді таких елементів:

- правосуб'єктність;

- права;

– свободи;

– обов'язки;

- відповідальність (має вторинний характер – реалізується в результаті вчиненого право-порушення або в зв'язку з невиконанням компетенції чи перевищенням її обсягу. В остан-ньому разі йдеться про правовий статус посадової особи).

 

>>>381>>>

Правовий статус мають будь-яка особа, відокремлені групи осіб, а також сукупність всіх осіб у суспільстві в цілому – громадянське суспільство (народ) (див. § «Правовий статус народу (громадянського суспільства)».

Види правових статусів особи:

загальний

спеціальний

індивідуальний

Загальний

- статус особи як громадянина держави закріплений у конституції і конституційних зако-нах. Він є загальним, узагальненим і однаковим для всіх незалежно від національності, релігійних переконань, соціального стану; характеризується стабільністю і визначеністю; передбачає рівність прав і обов'язків громадян, рівність їх перед законом; є засадничим для всіх інших; є основою для набуття конкретних суб'єктивних прав, покладення обов'яз-ків і несення відповідальності

Спеціальний

- статус особи як представника тієї чи іншої соціальної групи, відокремленої за певним юридико-значущим началом (родом діяльності, віком та ін.), який наділений відповідно до законів та інших нормативних актів спеціальними, додатковими, правами і обов'язками, обумовлений особливостями становища особи і потребами її функціональної спеціальної активності (студент, пенсіонер, військовослужбовець, посадова особа та ін.); є загальним для певного кола осіб. Спеціальний статус доповнює (статус депутата) або обмежує (ста-тус рецидивіста) загальний правовий статус, тобто коректує його. На відміну від загально-го статусу, який є постійним, спеціальний статус має минущий характер

Індивідуальний

- статус особи як індивідуума, який становить персоніфіковані права і обов'язки в їх конк-ретних, природних і набутих здібностях і особливостях (стать, вік, родинний стан, стан здоров'я, релігійні переконання тощо), відрізняється рухливістю: змінюється відповідно до тих змін, що відбуваються в житті людини

 

>>>382>>>

Виходить свого роду «мотрійка», яка складається із трьох видів статусів у одного суб'єкта права. Вони нашаровуються один на одного і на практиці нероздільні. В основі всіх стату-сів знаходиться статус людини (відповідно до міжнародних прав людини). Загальний пра-вовий статус у всіх громадян – один, спеціальних статусів (різноманітних) – багато, інди-відуальних -стільки, скільки осіб проживає в